Оповіді про дерева
У розділі матеріалів: 14
Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 » |
 Легенда свідчить, що засновник вічного міста Риму Ромул кизиловим списом
накреслив його межі, а потім на Палатинському пагорбі встромив списа у
землю і суха палиця перетворилася на квітуче дерево. Знаменитий
давньогрецький герой Одіссей користувався кизиловими стрілами. |
 У листяних і мішаних лісах України, на Кавказі, в
Середній Азії і Сибіру на узліссях і галявинах, на схилах гір і балок
зустрічається глід — невеличке деревце або кущ висотою 2—4 м. Належить
він до родини розових і по кількості видів займає серед чагарників одне з
перших місць. На земній кулі налічується майже 1250 видів глоду. На Україні найчастіше зустрічається глід
український, одноматочкбвий, п'ятиматочковий, великонасінний,
криваво-червоний, звичайний або колючий, східний, однокісточ-ковий,
Арнольда, Стевена. |
 Сосну можна зустріти на «півночі дикій», пісках напівпустельної зони,
болотах Полісся, на гірських схилах та рівнинах. Скрізь вона на своєму
місці, скріплює корінням землю і захищає її від руйнування, зберігає
повноводність і чистоту річок та водойм, очищає повітря від шкідливих
домішок, вірно та безкорисливо служить людям. Сосна, зокрема, в
Лісостепу і на Поліссі — невід'ємний елемент ландшафту. Значне поширення
сосни свідчить про її невибагливість до грунту, вологи і клімату,
здатність пристосовуватись до різних грунтово-кліматичних умов. |
 Модрина належить до роду хвойних порід і виникла вона значно пізніше
сосни, ялини та кедра. Це дерево з'явилося на світ в кінці
мезозойської ери майже одночасно з дубом. На планеті зростає 20 видів
модрини, поширених в північній півкулі (Європа, Азія, Північна
Америка). |
 Вишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть
відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з
найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров'ї її,
очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і
займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали
складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших
днів і співають їх тепер разом з сучасними піснями. |
 Липа — одна з тих порід, яку використовує і оспівує наш народ з
прадавніх часів. У царстві Флори є величезна кількість красивих і
надзвичайно корисних дерев та кущів, серед яких особливо почесне місце
займає липа. Належить вона до родини липових, яка об'єднує 45 родів і
понад 400 видів. До роду липи входить майже 50 видів, з них в СРСР
зростає 17, крім того, в ліси та парки інтро-дуковано 11 іншорайонних
видів. |
 З часів сивої давнини горобина користується любов'ю і повагою. Важко
назвати дерево, яке б користувалося такою ж популярністю, як горобина.
Люди щиро вірили, що вона приносить щастя, складали про неї пісні,
легенди і міфи. Багато віршів присвятили їй поети. Вона надихала і
надихає на творчість композиторів і художників. Скромна красуня —
горобина з її яскравими оранжево-червоними плодами — символ дівочої
краси, нерозділеної любові і нещасливої жіночої долі. її витончена краса
зігріває серця людей. Вона служила і служить джерелом натхнення для
тих, хто вміє цінувати красу природи. |
 Яблуня — одна з тих порід, на яку вже
первісна людина звернула увагу і почала використовувати для своїх
потреб. З того часу вона складає про неї міфи, легенди і казки. Мабуть,
більшість жителів нашої планети пам'ятає один з найдревніших міфів про
перших жителів Адама і Єву, створених богом з пороху земного. Бог
поселив їх в раю, де зростив «...кожне дерево, принадне на вигляд і на
їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і
зла...» (Біблія. Книга буття). |
 Горіх чорний — уродженець Північної Америки. Тут на багатих і свіжих
грунтах, насамперед в заплаві річки Міссісіпі, він досягає висоти 40—50,
а окремі дерева 60 і діаметра 2 м. З Північної Америки горіх потрапив у
Західну Європу, а в 1809 р. відомий вчений І. Н. Каразін посадив його у
своєму парку в місті Краснокутську (колишня Харківська губернія). Тепер
цю породу можна побачити в багатьох районах республіки: в Карпатах,
Лісостепу, на Поліссі. |
 Гледичія
звичайна — одна з найбільш посухостійких деревних порід. Вона непогано
росте і в південних посушливих районах України, де на споконвічно
безлісних і часто засолених землях всі інші породи гинуть або ледве
животіють. Гледичія не боїться шкідників і не пошкоджується хворобами.
Росте швидко. Має величезну і сильно розгалужену кореневу систему. До
грунту вибаглива. На землях, бідних на поживні речовини, не росте.
Гледичія — порода грунтополіпшуюча. На її корінні є велика кількість
бульбашок, які нагромаджують азот і збагачують ним грунт. |
|
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|