Сосна - Хвойні дерева
Понеділок, 22.12.2014, 05:01
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Дерева » Хвойні дерева

Сосна


СоснаВ зеленому океані лісів нашої країни друге місце за площею займає вічнозелена красуня — сосна звичайна.  Сім'я у сосни велика. До неї входить понад 100 видів. На Україні сосна займає 36% вкритих лісом земель. Крім сосни звичайної, ростуть у нас кримська, сибірська, кедрова, або кедр сибірський, сосна кедрова європейська, або кедр європейський, піцундська, Станкевича, гачкувата та інші. В приполонинних лісах Карпат росте гірська сосна — жереп карликовий, чагарник висотою до 3 м. Вузлуваті гілки його, густо переплітаючись, стеляться по землі. Зарості жерепа називають сосновим криволіссям. Часто в наших лісах і парках можна зустріти сосну Веймутову, румелійську, Муррея, Банкса, австрійську та інші іноземні види.

У сосни звичайної, як і у більшості інших видів, в пучку по дві хвоїнки. Вона має давню історію і велике майбутнє. Ця порода, як і інші види хвойних, прародичка сучасних деревних порід, прийшла до нас із мезозойської ери — крейдяного періоду, тобто з'явилась на землі 150, а за іншими даними 160—190 млн років тому. За цей час багато разів змінювалось обличчя планети, навіть обриси материків, наступали і відступали льодовики, появлялись і зникали моря, піднімалися і опускалися гори, змінювався клімат, з'являлися на світ і зникали багато видів рослин і тварин, а сосна подолала час, «зачепилася корінням за землю» і дожила до наших днів. Тепер ця порода займає одне з провідних місць.

Сосну можна зустріти на «півночі дикій», пісках напів­пустельної зони, болотах Полісся, на гірських схилах та рівнинах. Скрізь вона на своєму місці, скріплює корінням землю і захищає її від руйнування, зберігає повноводність і чистоту річок та водойм, очищає повітря від шкідливих домішок, вірно та безкорисливо служить людям. Сосна, зокрема, в Лісостепу і на Поліссі — невід'ємний елемент ландшафту. Значне поширення сосни свідчить про її не­вибагливість до грунту, вологи і клімату, здатність при­стосовуватись до різних грунтово-кліматичних умов. В Якутії, наприклад, 60-градусні морози притискують до землі карликові берізки і вербички, а сосна витримує жорстокі погодні умови цього краю і залишається деревом-гігантом.

Ареал (територія зростання) сосни звичайної величезний, а тому вона має багато різно'видностей і форм. Зустрічається сосна болотна, Лапландська, степова, сибірська широко- і вузькокронна, а також інші форми. Завдяки своїй невибагливості до вологи і родючості грунту — сосна звичайна росте на дуже сухих і бідних на поживні речовини пісках, де інші найбільш аскетичні породи й навіть бур'яни існувати не можуть. В цих умовах сосна не боїться своїх основних конкурентів — берези та осики (вони тут рости не можуть) і утворює чисті деревостани.

Особливий інтерес викликає сосна крейдяна — рідкісна реліктова порода, яка прийшла до нас з третинного періоду. Зростає вона на крейдяних грунтах в окремих' районах, що прилягають до Сіверського Дінця. У цього виду небагато конкурентів у справі закріплення й заліснення кам'янистих схилів, на яких, наприклад, сосна звичайна майже зовсім не може існувати. Сосна крейдяна — порода-аскет, одна з найбільш невибагливих до грунту та вологи. До наших днів збереглася лише незначна площа насаджень цієї сосни, тому її потрібно поширювати, тобто вирощувати сіянці та саджати в тих місцях, де вона може рости.

Сосна світлолюбна, не терпить затінення іншими поро­дами. Влітку поверхня оголеного піску, наприклад, на Херсонщині нагрівається до 70—75 °С, проте сосна тут росте і добре плодоносить. На більш родючих і вологих грунтах є чимало порід, які витісняють сосну, зокрема на Поліссі і в Лісостепу на вирубках сосни з'являється береза або осика, тобто відбувається небажана для господарства зміна порід.

Невибагливість сосни до умов життя зумовлена будовою крони, хвої і кореневої системи. На болотах коріння її знаходиться біля самої поверхні і кожне дерево нї'би сидить на купині. Так сосна рятується від надмірної кількості вологи. На бідних і сухих грунтах, щоб вижити, вона утворює величезну, але поверхневу кореневу систему глибиною ЗО—40 см і радіусом 15—20 м. Справа в тому, що в сухих і дуже сухих борах грунтові води знаходяться на глибині, недоступній для сосни, тому й пристосувалася вона перехоплювати ту вологу, яка є в верхньому шарі грунту, живитися за рахунок роси і парів води, що конденсуються у цьому шарі. Чим гірші умови, тим більший радіус кореневої системи. Така будова дає можливість сосні повніше використовувати ті мінімальні запаси поживних речовин, які є в надто бідному піщаному грунті.

Втрата води взимку від сильних морозів і влітку від посух сосні не страшна, бо її хвоя вкрита кутикулою — тонюсінькою водонепроникною плівкою. Мікроскопічні про-дихи — устячка, велика кількість яких є на поверхні хвоїнок, щільно закриті і ніби запечатані воском, тому сосна дуже мало втрачає води на транспірацію. Диво — дивне! Як мало потрібно сосні для життя: сухий безплідний пісок, голе каміння, а вона росте. Аскетичні властивості сосни дають можливість використовувати її для закріплення і залісення пісків, змитих і сухих земель на крутосхилах. Лише в Херсонській області лісівники виростили в напівпустельних умовах на пісках майже 100 тис. гектарів соснових лісів. Сосни надійно вчепилися в грунт і пішли в ріст. Степні масиви Херсонщини перестали бути місцем зародження суховіїв і піщаних бур. Ліс змінив природу цього краю і дав можливість освоїти під сільськогосподарські культури десятки тисяч гектарів земель, які раніше люди не могли використовувати.

На багатих і свіжих грунтах сосна утворює стрижневий корінь, який проникає в глибину на 6 м і більше. Такій сосні не страшні буревії, шквальні вітри. Коріння сосни оповите чохлами з грибних ниток — мікорізами. Це типовий приклад симбіозу — співжиття деревної породи і гриба. На свіжих і вологих грунтах, супіщаних і легких суглинистих сосна росте разом з осикою і березою. Тут під шатром сосни ростуть дуб та інші листяні породи, а під ними різні чагарники.

Вчені встановили, що швидкість росту дерев і їх розміри залежать від клімату, багатства грунтів, густоти де-ревостану та багатьох інших факторів. На бідних сухих і заболочених грунтах сосна має невелику висоту, інколи всього лише 5—8 м, розлогу і низько опущену крону з товстими гілками і сучкуватими стовбурами.
В суворих умовах лісотундри і деяких районах Сибіру можна зустріти сосонки віком понад 200 років, а висота всього лише кілька десятків сантиметрів. Так, біля міста Златоуста на горі Уреньга росли сосни-карлики висотою 140—180 см, віком в середньому 226 років. На перечному зрізі стовбура таких сосонок навіть під мікро­скопом важко побачити — надто вузькі річні кільця. Мимо­волі дивуєшся життєстійкості цих карликів, здатних понад два віки жити в надзвичайно несприятливих умовах вічної мерзлоти, майже на голому камінні, витримувати ураганні вітри і 50—60-градусні морози.

В сприятливих умовах України висота сосни досягав 40 м, а діаметр на висоті грудей людини— 1—1,5 м. Дерева, які виросли в густому лісі, мають стрункі майже циліндричні стовбури і високо підняту невеличку крону з тонкими гілками. Не дерева, а велетенські щогли, гігантські колони. Недарма кращі сосняки згідно з указом Петра І були віднесені до корабельних лісів.

Весною, як тільки прокинеться природа від зимового сну і в деревах почнеться рух живильних соків, можна помітити, як змінюється зовнішній вигляд сосняків. На кінчиках гілок одночасно з цвітінням сосни з'являються своєрідні білувато-зелені ніжні палички — молоді пагони, схожі на свічки. Вони вкриті білуватими відростками — зачатками майбутніх хвоїнок і маленькими рудуватими лусочками. Кожна лусочка сидить в основі відростків. З часом лусочки зникають, а молоді світло-сірі, швидко-зростаючі пагони вкриваються шовковистою світло-зеленою хвоєю, яка чітко виділяється на фоні сизувато-зеленої хвої минулого року. В цей період року сосна має особливо привабливий вигляд. Наприкінці червня — на початку липня хвоя сосни набуває одноманітного сизо-зеленого кольору, проте і в цей час вона не втрачає своєї величної краси. Недарма народ називає сосняки червоноліссям.
Хвоя у сосни вузенька, розташована на пагонах спірально, в основі оточена піхвою з лусочок. З внутрішнього боку хвоя плоска, із зовнішнього опукла, жорстка, на верхівці загострена, по краях дрібнопилчаста і двогостра — справжня зелена шабелька. Довжина її 5—8 см. На однорічних пагонах і молодих деревцях вона довша, ніж на старих, а найдовша на молодих осьових пагонах. У дерев, які ростуть на багатих грунтах, вона довша, ніж на бідних, сухих і піщаних.

Живе хвоя у сосни звичайної два роки, на Півночі і в Сибіру навіть 7—8 років. В кінці серпня, особливо у вересні, хвоя, що розташована в нижній частині пагонів, жовтіє і поступово опадає. В густих молодих сосняках вона вкриває землю суцільним килимом. В таких насадженнях через нестачу світла майже немає трав'яної рослинності. У віці до 40 років у сосняках відбувається надзвичайно інтенсивне саморозріджування, в процесі якого вначна час тина дерев всихає і доступ світла до землі значно збіль­шується. Самозріджування — це складова частина природ­ного добору кращих і найбільш пристосованих до місцевих умов організмів. Поступово під шатром сосни з'являється трав'яна рослинність, а в суборях та судібровах — самосів дуба та інших порід. На порівняно багатих грунтах з часом може з'явитися так багато дубків, що вони утворюють під сосною густий другий ярус.
Кожна деревна порода росте за своїм годинником. Сосна терпляче чекає весняних теплих днів і тоді стрімко тягнеться вгору з швидкістю в окремі травневі дні 3—5 см за добу. Вночі сосна «спить», а росте лише вдень, інтенсивніше вранці і під вечір. Загальний річний приріст кожного дерева залежить від того, скільки воно нагромадило у минулому році поживних речовин, бо навесні починає розвиток за рахунок минулорічних запасів.
До 20—25 років висота сосни щорічно збільшується на 0,5—0,9 м, а потім приріст її різко зменшується. В той же час товщина стовбура продовжує збільшуватися досить ін­тенсивно. Для збільшення приросту сосни по діаметру у віці 40—60 років у сосняках проводять прохідні рубки. Бажано у віці 10—15 років відібрати на кожному гектарі сосняку в середньому 1000 кращих дерев і створити їм такі умови, щоб вони могли мати добре розвинуту і освіт­лену крону, тоді приріст сосни і запас деревини в насадженні будуть максимальними.

На Україні ріст сосни починається у квітні і продовжує­ться 40—60 днів, в Карелії (південні райони) 20, а в Архангельській області всього лише 7 днів.

Нижня частина стовбура старої сосни вкрита товстою глибокотріщинуватою корою. Вище кора в основному гла­денька червонувато- або жовтувато-оранжевого кольору. Вона часто відшаровується тонкими плівками. Молоді сосни і тонкі гілки вкриті гладенькою сіро-зеленою корою. У кореневої шийки старих дерев кора має товщину до 8— 10 см. Це відмінний захист проти низових пожеж, які часто лютують у сосняках.

Крона у сосни порівняно невелика, ажурна. Крізь неї, як і у всякої іншої світлолюбної породи, легко проникають сонячні промені. Хвоя знаходиться в основному на кінцях гілок в переферійній частині крони. Під шатром пристигаючих і стиглих сосняків розстеляється чудовий смарагдовий килим з різнобарвних трав'яних рослин.
У соснових лісах будь-якого віку надзвичайно чисте, ніби дистильоване повітря, насичене смолистим ароматом. Особливо сильний аромат виділяє молода хвоя 2—3-місячного віку, що активно синтезує органічні речовини та в якій відбуваються складні фізіологічні процеси.

Чим вища температура повітря і сильніше пригріває сонце, тим більше виділяє сосна легких ароматичних речовин, тобто — фітонцидів. Це в основному терпенові сполуки і ефірна олія, яка синтезується у вузьких каналах (смоляних ходах), що пронизують деревину і хвою. Ефірна олія містить суміш різних хімічних сполук, спиртів, альдегідів, кетонів та інших.

Виявляється, що в кожній хвоїнці є два ефіроолійні канали, через які леткі ефірні речовини виділяються у повітря. Вони мають сильні бактерицидні властивості і здатні вбивати шкідливі мікроорганізми, хвороботворні бактерії, зокрема збудників туберкульозу. Будь-який ліс очищає повітря і насичує його фітонцидами, проте ніяка інша порода, крім ялівцю, не може змагатися з сосною.

Кожна хвоїнка сосни — озонатор повітря. Вчені підрахували, якщо скласти всі хвоїнки лише з однієї 80— 100-річної сосни, то їх довжина становитиме 20 км, якщо ж покласти їх одна біля одної, то вони займуть площу 1 га. Сосна — джерело кисню: 1 га 50-річного сосняку виділяє за рік 5,6 т кисню та понад 500 кг летких речовин, затримує величезну кількість пилу та шкідливих домішок, які попадають в повітря. Ось чому в сосновому лісі дихається легко. Повітря тут цілюще і по чистоті переважав суворі норми, прийняті для операційних приміщень. Недарма санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори і різні лікувальні заклади розташовують насамперед у соснових лісах. Бальнеологічні властивості цих деревостанів були відомі людям з давніх часів. Знаменитий давньогрецький лікар Гіппократ ще у V столітті до нашої ери лікував від легеневих хвороб тривалим перебуванням в сосновому лісі.

Соснові бори мають величезне естетичне значення. Вони служили і служать джерелом натхнення для багатьох художників, композиторів та поетів. Годинами можна милуватися віковими борами, які зображені на картинах Івана Шишкіна. Сосновий ліс завжди світлий і радісний. Приємно відпочивати в ньому в будь-яку пору року, навіть у негоду, коли на відкритих просторах завиває вітер, гуде хурделиця. У цьому лісі в спеку, за кілька десятків метрів від узлісся, майже тихо. Вітер розхитує верховіття дерев і вони, опираючись стихії, шумлять, нагадуючи своєрідну мелодійну музику.

Немов зачаровані персонажі з дитячих казок стоять сосни взимку одягнені в білі кожушки і накриті шапками снігу. В багатьох місцях сніг зігнув стовбури молоденьких сосен, пригнув вершини їх до землі. В морозний сонячний день милують зір мідно-червоні велетенські стовбури сосен, смарагдова зелень хвої на фоні білого-білого снігу і голубого неба. Чудовий вигляд має сосна, вкрита інеєм ніби дорогоцінним мереживом. Та все ж таки найбільш чарівна в лісовому царстві картина весняного лісу.

Якщо ви втомилися, на серці неспокійно і на душі важко, ідіть в сосновий ліс, на сонячну галявину, послухайте шум сосон і пташиний спів. Якщо ви попадете в ліс у травні, то зрозумієте, що на землі є ще краса і благодать, музика для слуху і зору. Навесні все цвіте і духмяніє. Цвіте й сосна. Правда, період її цвітіння триває недовго—10— 12 днів. У цей період птахи найбільш голосисті і співають кожна по-своєму. В старому сосняку могутні стрункі дерева ніби тримають на своїх кронах небо, а воно в ясну погоду голубе-голубе і бездонне. Погода у травні тепла, сонячна і майже безвітряна. Якщо й повіє легенький вітерець, то він швидко заплутається в кронах дерев і затихне. У лісі, ніби у святково прибраній світлиці, чисто, світло, тепло і сухо. Під шапками крон величних сосен видно прозорі жовтувато-золотисті хмари з соснового пилку, який суцільною пеленою падає вниз, до землі. Проміння сонця проривається крізь рідкі крони дерев і хмари пилку, проникає у всі куточки лісу, висвічує чагарники, квіти і трави. Пилок поступово опадає і тонюсінькою плівкою вкриває землю, воду, траву і мох. У травні після дощу земля не лише в сосняках, а й навколо них вкривається пилком сосни, а він схожий на молоту сірку. Нетямущі люди кажуть: «Йде сірчаний дощ».
Сосна запилюється вітром і змушена продукувати ве­личезну кількість пилку. Одна квіточка дає його мільйони штук, а на кожній гілці сотні квіток і на кожному дереві їх мільйони. Така колосальна «марнотратність» сосни пояснюється тим, що лише дуже й дуже невеличка кількість пилку потрапляє на жіночі квіточки — шишечки — і за­пліднює їх, а весь останній гине. Пилок розноситься вітром на величезну відстань завдяки своїм повітроплавним пристосуванням: кожна пилинка має дві повітряні камери, які зменшують її питому вагу і збільшують віддаль польоту.

Джерелом пилку є чоловічі світло-жовті суцвіття — ши­шечки, які знаходяться в основі молодих пагонів. Кожна шишечка менша горошинки, але їх дуже багато, сидять групами, мають вигляд китиці і їх добре видно навіть здалеку. Жіночі суцвіття — шишечки червонуватого кольору, мають вигляд маленьких зерняток, розмір яких дорівнює шпильковій голівці. Шишечки складаються з покривних лу­сок, в пазухах яких сидять насінні. Кожна луска має два насінних зачатки.

Жіночі шишечки з'являються у травні на кінцях пагонів. Цікаво,- що запліднення відбувається лише влітку наступного року, тобто через 13 місяців після цвітіння. Після цього шишечки починають рости швидко і через деякий час досягають повного розвитку, а насіння в них дозріває в грудні — через 5 місяців після запліднення. Довжина стиглих шишок 4—8, ширина 2—3 см. Вони мають сірий або коричнювато-сірий колір, розкриваються весною у квітні — травні.

Кожна насінина сосни має плівчасту жовтувато-буру крилатку, яка в три-чотири рази довша її самої. Маса 1000 насінин від 5 до 9 г і залежить від умов місцезростання, географічної зони та багатьох інших факторів. Насіння сосни — їжа для багатьох мешканців лісів: білок, бурундуків, дятлів і шишкарів. Дуже часто в лісі можна побачити «кузню» дятла. Принесе він шишку, закріпить її в якійсь щілині і молотить дзьобом-молотом, добуваючи з неї насіння. На снігову скатертину сиплеться луска з шишок і значна частина насіння, яке підбирають синички та інші птахи.

Багато насіння з'їдають мешканці лісу, одначе мільйони його висіваються на кожному гектарі і дають сходи. Сосна добре поновлюється в лісовій зоні у свіжих та вологих борах і суборях, проте в більшості випадків після вирубування стиглого лісу доводиться створювати лісові культури. Справа в тому, що при суцільних вирубках стиглих сосняків і застосуванні сучасної лісозаготівельної техніки природне поновлення сосни знищується майже повністю.

Дерева сосни плодоносять з 10—15, а в густих дерево-станах з ЗО—40 років. Періодичність рясного плодоношення 3—4 роки. Сосна на узліссях і поодинока плодоносить майже щорічно і рясно. Чим родючіший грунт і кращі умови зростання, тим частіше і рясніше плодоношення.

Більшість хвойних порід, зокрема і сосна, бояться за­димленості і загазованості повітря, забруднення його про­мисловими відходами. За два роки, на протязі яких живе хвоя, вона встигає нагромадити велику кількість хімічних. речовин, що призводить до її отруєння, а потім і загибелі самої сосни. Такі явища мають місце в приміських лісах Лисичанська, Сєвєродонецька, Черкас, Ровно та деяких інших міст України. Багато сосняків гине в Західній Європі від так званих кислотних дощів — насамперед сполук сірки, що потрапляють у повітря.

Сосна звичайна — порода довговічна, живе до 300, а інколи й до 400—500 років. Варто згадати, що є посестри сосни звичайної, які можуть жити до 5000 років. Сосна остиста, яка зростає в Центральній Каліфорнії, мабуть, найстаріше дерево планети: вік її 4600 років. Сосна китайська з білою корою живе 1500—1600 років. У Болгарії росте 1300-річна сосна — ровесниця болгарської держави. До речі, в Рильських горах Болгарії можна побачити сосну висотою 65 м, а в штаті Айдахо (США) росте, мабуть, найвища сосна планети висотою 66,7 м. Вік сосни можна визначити за кількістю річних кілець на пеньку. Як відомо, деревні породи безпосередньо під корою щорічно нарощують новий шар деревини. У сосни він складається з більш світлого і крихкого весняного і темного та щільного літнього шару деревини. У сосни річні кільця добре видно навіть неозброєним оком. Найстаріші кільця в центрі стовбура, а наймолодші на його периферії. Кожне кільце — рік життя, а пеньок дерева-довгожителя — дерев'яний і найбільш об'єктивний календар — літопис природи. Річні кільця на пеньку несуть величезну і дуже цінну інформацію. У більшості випадків це дуже цікава, хоча поки що майже не прочитана книга. Вона дав можливість встановити, яка була у минулому погода, коли були сильні посухи та інші стихійні явища: в посушливі роки кільця значно вужчі, ніж у роки з сприятливими погодними умовами.
Існує спеціальна наука — дендрохронологія, яка за річ­ними кільцями дерев-довгожителів вивчає природні явища, які мали місце у далекому минулому. Ця наука стала у великій пригоді кліматологам, історикам, археологам і навіть криміналістам.

Вік молодої сосни можна визначити за кількістю кілець гілок, а середньовічних 1 більш старших — за формою крони. До 20—25 років крона сосни конусоподібна. У цей період вісьовий пагін її росте надто швидко. З часом приріст сосни у висоту поступово зменшується, і у віці 50 років крона вже має яйцеподібну, а в 100 років кулясту форму. Справа в тому, що приріст сосни у висоту поступово припиняється, а бокові гілки, хоча й дуже повільно, але продовжують рости. Ще через 50—80 років крона сосни стає майже плоскою або схожа на парасольку.

У перший рік свого життя сосонка утворює на верхівці кілька бруньок: центральну, найбільшу за розмірами, і в її основі 4—5 менших бокових, які утворюють кільце. Бруньки дуже смолисті, ч*рвонувато-бурі, подовжено-яйцевидні, на кінці трошки загострені, довжиною б—12 мм. У наступному році з верхівкової бруньки виростає центральний або осьовий найдовший пагін, а з бокових коротші гілки, які утворюють кільце навколо центрального пагона. Кожен рік сосна додає по одному кільцю гілок.

 Підрахувавши їх кількість і додавши до них одиницю у перший рік життя кільце гілок сосонка не утворює), ми і визначимо вік дерева. Одначе після зімкнення крон дерев, а настає воно через 7—10 років після посадки однорічних сосонок, доступ світла до нижніх й найстаріших за віком гілок поступово зменшується. На них з кожним роком збільшується кількість так званої тіньової хвої, яка в основному лише споживає поживні речовини, бо через нестачу світла вона майже не бере участі в процесах фотосинтезу. З часом в густому лісі нижні гілки відмирають та відпадають, проте сліди їх прикріплення залишаються ще кілька десятків років. У віці після 40—50 років сліди нижніх гілок заростають і це ускладнює визначення віку дерев за кількістю кілець.

Важко переоцінити екологічне та економічне значення соснових лісів взагалі й сосни як деревної породи зокрема. Сосна дуже цінується за високоякісну деревину, що знаходить надзвичайно широке застосування. Важко назвати таку галузь народного господарства, де б вона не використовувалася. Соснові колоди і дошки — найкращий будівельний матеріал. З неї роблять віконні рами, покрівельну дранку, підлогу, крокви та інші деталі будинків, шпали, .дикт, меблі, телеграфні стовпи, тару, пакувальну стружку а багато іншої промислової продукції і товарів народного споживання. Вкрай необхідна вона в машино- і вагонобудуванні. Без неї не можна обійтися при добуванні кам'яного вугілля і руди. Деревне вугілля з сосни — дуже цінна продукція, яка потрібна в кольоровій металургії, в сільському господарстві як добавка в корм домашній худобі. Значна кількість його йде на експорт.

У дуплах старих сосон роблять гнізда дикі бджоли. Там, де вони поселилися, дерево вже не гниє, бо прополіс і віск його дезинфікують. Тривалий час, зокрема в період Київської Русі, бортний промисел, тобто добування меду і воску диких бджіл, мав дуже важливе значення. Це були одні з основних товарів, якими Русь торгувала з Візантією.

Чарівниця хімія з кожним роком і навіть днем розширяє можливості застосування деревини сосни. З неї, а також відходів П переробки одержують десятки сортів паперу, електроізоляційних матеріалів, виробляють спирт, оцет, шовк, целофан, пластмаси — всього понад 20 тис. різних найменувань виробів. Навіть тирса сосни — цінний продукт: з 1 т одержують 180 л спирту, а з 1 т відходів горілчаного виробництва — барди вирощують 40 кг кормових дріжджів. їх також можна виготовляти з зеленої розвареної соснової хвої. 1 т дріжджів за вмістом білків замінює 3 т вівса. В котлі місткістю 50 м3 за добу одержують 250 кг сухих дріжджів. Раніше спирт і дріжджі виготовляли лише з зерна і картоплі. Таким чином завдяки використанню тирси і хвої можна економити величезну кількість харчових продуктів.

З пеньків і коріння сосни також виготовляють надзвичайно цінну продукцію. їх нагрівають до високої температури в герметично закритих печах і одержують скипидар, смолу, дьоготь, оцет і деревне вугілля. Відходи переробки соснової деревини перетворюють в картон, деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити. На все годиться деревина сосни, бо вони м'яка, легка і міцна, добре обробляється і колеться.

Найбільшу цінність має деревина сосни, що виросла на піщаних, порівняно бідних грунтах і в суворих кліматичних, умовах. Цю деревину називають рудовою, або кондовою.. Вона має надзвичайно вузькі річні кільця і дуже смолиста. Колір її жовтувато-червоний. Заболонь вузька, а ядро добре розвинуте, темного кольору. На багатих і родючих грунтах річні кільця широкі, а деревина крихка, менш смолиста і відзначається незначною міцністю, малою питомою вагою. Колір її значно світліший, ніж у кондової, а заболонь світла і дуже широка. Таку сосну називають м'яндо-вою. Наша сосна, як кондова, так і м'яндова, славиться у всьому світі. Значну кількість її Радянський Союз постачає на експорт.

Широко застосовується навіть кора сосни. З неї виготовляють деталі до риболовних снастей і поплавки. В корі є багато дубильних речовин, гуммі та ваніліну. З соснової кори готують добрива для теплиць і городів. До революції та в 1921 і 1933 роках соснова кора рятувала селян від голодної смерті. Вони випікали хліб з житнього борошна (поки воно було) з домішкою борошна, виготовленого з внутрішніх шарів кори. Для цього її сушили в печах, а потім перемелювали. Часто селянський хліб на одну, а то й дві третини складався з кори. Правда, від такого хліба користі було дуже мало, від нього пухло тіло, проте у селян
не було іншого виходу.

Сосна — унікальне дерево-аптека. В науковій і .народній медицині для лікування використовуються хвоя і живиця, а також продукти, які одержують внаслідок сухої перегонки деревини. Ефірну олію з хвої сосни добувають для потреб парфюмерної промисловості і медицини перегонкою з водою або водяним паром. Цей спосіб винайшли в середні віки алхіміки.

Цікаво, що першими духами наших предків були духмяні аромати, що виділяються при спалюванні деревини і хвої деяких деревних і чагарникових порід. Ставши навколо багаття, тодішні модниці терпеливо чекали, поки просякнуть ароматним димом їх одяг і волосся. Виявилось, що хвоя сосни — невичерпне джерело вітамінів, аскорбінової кислоти, мікроелементів, білків та багатьох інших речовин. Містить у шість разів більше вітамінів, ніж лимони та апельсини, майже 3 % жиру, ,20 % крохмалю, багато смол, каротину,* дубильних речовин, цукру, вітамінів К, С, Е та інших, а також заліза, яке збільшує вміст гемоглобіну в крові. Є в хвої і гірко-пряні речовини, що збуджують апетит. Важливою складовою частиною хвої є хлорофіл — зелений пігмент, за участю якого відбувається фотосинтез. У сосни за хімічним складом він дещо схожий на гемоглобін крові, його застосування значно поліпшує склад і кількість еритроцитів.

Хвоя використовується для виготовлення цілющого віта­мінного напою, який вживають проти цинги. В надзвичайно важкі блокадні часи в період Великої Вітчизняної війни ві­тамінний напій з хвої врятував життя багатьом тисячам захисників і мешканців міста-героя Ленінграда. Для виго­товлення цього напою потрібно покласти в склянку окропу 50 г свіжої хвої на 4—6 год або кип'ятити ЗО г хвої протягом 20 хв. Напій цідять і п'ють по півсклянки два-три рази на добу. Хвойний напій в домашніх умовах, за рекомендацією кандидата фармацевтичних наук В. М. Сало, можна виготовити таким способом: чотири склянки свіжої добре вимитої і подрібненої хвої залити двома склянками холодної води, підкисленої 8%-ною соляною кислотою, настояти у темному місці три доби, потім процідити і пити по одній склянці у день. Напій цей гіркуватий, тому в нього додають цукор. Зберігається в кімнаті дві, а на холоді три доби.

Екстракт з хвої — один з компонентів мікстури, яка за­стосовується для лікування бронхіальної астми. З хвої ви­готовляють цілющу хлорофіло-каротинову пасту — складову частину мазі для лікування опіків, фурункульозу та інших захворювань шкіри, хлорофілін натрію для ліквідації неприємного запаху з рота, пасту «Лесная», яка здатна заживлювати порізи і опіки, а також хвойний концентрат для приймання ванн. Застосування таких ванн позитивно впливає на людину при функціональних розладах нервової й серцево-судинної системи. Хвойний концентрат, що про­дається в аптеках для ванн, можна рекомендувати для бо­ротьби з шкідниками рослин. Для цього на відро води кладуть дві столові ложки концентрату і ретельно розмішують. Обробку дерев і кущів необхідно проводити два-три рази. Якщо ж гусениць багато, то розчин треба готувати міцнішим — 3—4 ложки концентрату на відро води.

В народній медицині настій хвої застосовують як від­харкувальний і жовчогінний засіб. Він має також проти­мікробні властивості. Розім'яту хвою використовують для зняття болю при захворюваннях суглобів. З хвої виготов­ляють спеціальну білизну, якою лікують ревматизм. Вису­шений пилок з квітуючих жовтих шишечок сосни викорис­товують для попередження передчасного старіння організму. Вживають за рекомендацією лікарів.

Велику цілющу силу мають також соснові бруньки. Кожна соснова брунька — це зародковий пагін, а великим вмістом смолистих речовин. До пори до часу брунька вкрита лусками і плівкою. Варто лише лусочкам розкритися, скинути плівку і цілющі сили соснової бруньки зникають. Ось чому їх збирають ранньою весною, поки бруньки не встигли розкритися. В цей час вони найбільш запашні завдяки наявності в них великої кількості смолистих речовин. Збір ведуть на ділянках, де йдуть лісозаготівлі або на бокових гілках ростучих дерев.

Бруньки сушать в затінку або в добре провітрюваному приміщенні. Готова сировина має рожево-буруватий колір, дуже приємний смолистий запах і гіркуватий смак. В пра­вильно висушених бруньках зберігаються смола, скипидар, крохмаль, дубильні речовини, вітаміни і мінеральні солі. Зберігають їх в щільно закритих скляних банках. В таких умовах строк зберігання бруньок всього лише один рік.
Відвар бруньок — відхаркувальний, сечогінний і дезин­фікуючий засіб. Його застосовують для лікування висипів, внутрішніх нагноєнь, водянки, ревматизму, хронічних запалень бронхів та деяких інших хвороб. Сучасна медицина рекомендує застосовувати соснові бруньки для грудного чаю, який полегшує хвороби дихальних шляхів. Медики ре­комендують кілька способів приготування відвару, наприклад, 25—ЗО г подрібнених бруньок кип'ятять 15 хв в 1 л води, молока або суміші води і молока в рівній кількості того і другого. Суміш цідять і п'ють по півсклянки три-чотири рази на добу.


Разом із цим читають:
Категорія: Хвойні дерева | Додав: Netochka (15.12.2011)
Переглядів: 15369 | Теги: дерева, хвойні дерева, дерева україни, сосна | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0