Липа - Листяні дерева
Середа, 07.12.2016, 00:44
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Дерева » Листяні дерева

Липа


ЛипаЛипа — одна з тих порід, яку використовує і оспівує наш народ з прадавніх часів. У царстві Флори є величезна кількість красивих і надзвичайно корисних дерев та кущів, серед яких особливо почесне місце займає липа. Належить вона до родини липових, яка об'єднує 45 родів і понад 400 видів. До роду липи входить майже 50 видів, з них в СРСР зростає 17, крім того, в ліси та парки інтро-дуковано 11 іншорайонних видів.

Наукову назву
Tilia рід липи одержав від грецького слова «птіліон» — «крило» за криловидний приквітник. Українська назва «липа» походить від давньослов'янсько-го «липати» — липнути. У дерева липкі бруньки, листя і внутрішня поверхня кори. Інколи листя виділяє так багато липкої рідини, що вона навіть капає.
Липа — одна з найулюбленіших на Україні деревних порід. Наші пращури-язичники присвячували її Ладі — богині весни. Згідно до вірувань прибалтійських народів липа символізувала жіноче начало, а в Західній Європі вона вважалася охоронницею домашнього вогнища.

На Україні найбільш поширена липа серцелиста, або дрібнолиста, названа так тому, що листя її порівняно невелике за розмірами, а за формою схоже на серце. Порода ця в на­садженнях досягає висоти 27—ЗО, зрідка 35—40 м і товщини стовбура до 2 м. Інколи зустрічаються старезні липи завтовшки 5 м. Кора на старих деревах тріщинувата, на молодих гладенька, темно-сіра, а на гілках жовтувато-зелена.

Липа може утворювати чисті деревостани, але в більшості випадків на Україні зустрічається як домішка до сосни і насамперед дуба. У зоні тайги росте вона з ялиною. Насадження з участю липи можна зустріти в європейській частині СРСР, в Криму, на Кавказі і Далекому сході. Чисті липові ліси зустрічаються у Башкирії, Татарії і Чувашії, на південному Уралі. В північних районах європейської частини СРСР, там де липа росте разом з ялиною, вона має форму чагарника і часто утворює тут густі зарості. Як супутня порода на півночі вона доходить до широти Ленінграда — Каргополя — Сольвичегодська. В Карпатах і на Кавказі підіймається в гори, а на величезних просторах Сибіру не росте. Проте невеличкі острови її можна побачити у-передгір'ях Алатау і в Красноярському краї на площі 40 тис. га. Липа тут рослина реліктова. Колись до льодовикового періоду ця порода в складі широколистяних лісів росла скрізь на неозорих просторах Сибіру. Вчених цікавить питання, чому ліси з участю липи зберіглися лише в районі Красноярська, проте це явище поки що не розгадане.

В європейській частині СРСР ареал липи майже повністю збігається з зоною поширення дуба черешчатого, але липа трохи далі йде на північ і схід. Величезний ареал липи дрібнолистої свідчить про її здатність пристосовуватися до різноманітних умов, переносити тріскучі морози, сильну спеку і зимові відлиги. Правда в період росту, зокрема навесні після початку вегетації, її морозостійкість різко падає. В цей період липа вимерзає при температурі —5 °С, в той час як взимку витримує —50 °С і навіть більше. Відбувається це тому, що в процесі еволюції дерево набуло здатності поступово входити в стан спокою і припиняти ріст задовго до опадіння листя, коли ще умови досить сприятливі для вегетації. В цей час в ньому відбуваються складні біохімічні процеси і зміни: клітини значно обезводжуються, обмін речовин в них зво­диться до мінімуму або й зовсім припиняється. Навіть ди­хання стає в 200—400 разів слабшим.

Стійкість липи проти зимових морозів дуже складне явище. Воно зв'язане із зміною фізіологічного стану: в клі­тинах поступово нагромаджуються крохмаль, цукор, пек­тинові речовини, жири, багатоатомні спирти і білки. До кінця вегетації і початку опадіння листя тканини липи заповнюються крохмалем, який при зниженні температури гідролізується, утворюючи цукор. Все це позитивно впливає на загартування липи і підвищує її морозостійкість. Навесні після початку вегетації в клітинах відбуваються процеси, зворотні тим, які мали місце восени і тому липа втрачає морозостійкість. Ось чому весною липа довго приміряється: розпускатися чи почекати: раптом похолодає?

Багато деревних порід вже вкрилися листям і навіть зацвіли, а липа стоїть гола. Та з часом ласкове проміння сонця, теплий вітерець і дзвінкі весняні струмки підштовхують її: розпускайся, не втрачай часу. І ось обережно висовує вона рожеві стрілочки, навіть не схожі на листочки: зім'яті, зібрані в купку і огорнуті ніжно-рожевими клаптиками-лусочками. І ще довго, тижнів два, вони не розвертаються, ніби липа все ще думає, а чи не рано? Та нарешті тепло і час беруть своє, і вона швидко утворює листові пластинки нормальної величини ніжно-зеленого кольору. Листя у липи просте, по краях зубчасте, зверху темно-зелене, зісподу світле, розташоване на гілках досить густо. Крона гілляста, густа. Крізь неї до землі майже не проникає сонячне проміння. Квіти у липи невеличкі, плід горішковидний. Плодоносить щорічно, починаючи з 20 років. Насіння для посіву в лісорозсадник заготовляють в стадії воскової стиглості, поки зародок ще не перейшов в стадію повного спокою. В умовах України це третя декада серпня — перша вересня. Після заготівлі насіння стратифікують або висівають у лісорозсаднику у вологу землю за два-три тижні до замерзання землі. Якщо ж грунт сухий, насіння закладають на стратифікацію в мокрий пісок або торфокришку.
На жаль, у більшості випадків лісівники збирають насіння липи у жовтні — грудні, коли зародок перейшов у стадію повного спокою. Для його порушення потрібна тривала стратифікація — в середньому 200 днів. Коли ж насіння за­кладають на стратифікацію у листопаді — грудні, воно не встигає пройти відповідної підготовки. Лісівники змушені висівати його весною і одержують «мертві» посіви. Насіння липи, зародки якого перейшли в стадію повного спокою, два роки лежить в землі, перш ніж~ дасть сходи. За цей час значна частина його гине. Несвоєчасна заготівля і стратифікація насіння липи — основна причина того, що потреби республіки в посадковому матеріалі цієї цінної породи задовольняються на 20—40 % .

Липа розмножується не лише насінням, а й порослю від пеньків, відсадками і кореневими паростками, причому паросткову здатність зберігає до глибокої старості. Хоча липа відзначається деякою вередливістю — земля їй потрібна родюча, помірно волога, проте вона може рости і на порівняно бідних грунтах, під кронами інших деревних порід, а за тіньовитривалістю займає серед них одне з перших місць.

Відзначається вона завидним довголіттям: живе до 400 років. Окремі дерева доживають до 1200—1300 років. На Україні також зустрічаються старезні і, як правило, дуплисті липи. Такі величні дерева з розлогими густими кронами — якраз той випадок, коли старість не спотворює, а прикрашає.

На Україні вже здавна стало традіцією при створенні парків і скверів насамперед саджати липу. На вулицях міст і селищ ця порода з величними і густими кронами дає багато тіні, покращує тепловий режим, поглинає шум і виділяє велику кількість фітонцидів, що убивають хвороботворні бактерії — збудників різних хвороб. У парках, як і у лісі серед великої кількості дерев і трав'янистих рослин, цілющі потоки чистого повітря насичені фітонцидами. Кожен вид рослинності виділяє свою спеціфічну біо-енергію, яка позитивно впливає на людину. Завдяки величезній і густій кроні липа виділяє фітонцидів і біо-енергії більше ніж інші деревні породи.

Промислові та інші підприємства, а також автомобільний транспорт викидають у повітря величезну кількість різних відходів: пилюги, аерозолів, кіптяви і хімічних речовин, які отруюють навколишнє середовище. Липа активно адсорбує хімічні сполуки і нагромаджує їх у своїх тканинах, а восени разом з листям скидає на землю. Пил та кіптява затримуються на поверхні липкого листя, а потім роса і дощ змивають їх на землю. Отже липа — чудовий фільтр, який забезпечує чистоту повітря, постійно діюча фабрика, що поглинає вуглекислий газ і виділяє кисень.

Липа добре переносить пересадку навіть у віці 20— 30 років, добре приживається, порівняно непогано витримує формовку і підрізку крони. Люди завжди виділяли її серед інших деревних порід, намагалися наблизити до себе, а тому саджали на садибах, вулицях і вздовж шляхів. І стала ця порода справжньою королевою міських вулиць і парків, проте живе вона тут не 300—400, а всього лише 80—100 років. Справа в тому, що в міських умовах живеться їй нелегко, адже вона закута в асфальт, засолену землю, обідрана снігобзиральними та іншими машинами, постійно окутана хмарами з величезною кількістю шкідливих хімічних речовин.

Щорічне формування крони наносить велику кількість ран, на заліковування яких вона витрачає багато життєвих сил. Причому формують крону так, що листя росте лише на кінцях гілок. Проте на вулицях міст можуть рости липи з нормальними неформованими кронами і це б продовжило їх вік. У містах необхідно зрізати лише нижні гілки, які заважають людям і транспорту.

Цвіте липа у липні, звідси і українська назва цього літнього місяця. Початок її цвітіння — символ повного або, як кажуть у народі «маківка», літа. Чому ж липа цвіте так пізно? Причина в тому, що в бруньках її, які зимують, немає зачатків квітів, вони закладаються лише на однорічному прирості. Дерево повинне спершу виростити пагони, дати їм можливість задерев'яніти, утворити на них квіткові бруньки, а вже потім може зацвісти.

Для бджіл, джмелів та багатьох інших видів комах цвітіння липи найбільш благодатна пора. Вчені підрахували, що квітнучу липу відвідують понад 70 видів комах. Всі вони, насамперед бджоли, беруть з квіток липи щедрий узяток. В сприятливі роки маса кожного вулика, поставленого у квітнучому липняку, збільшується в середньому на 8 кг. Під час цвітіння липи бджоли беруть з одного дорослого дерева меду стільки, як з 1 га гречки. В роки з сприятливою погодою бджолина сім'я може зібрати з кожного дерева меду за добу до 5 кг, а за сезон до 50 кг. Коли цвіте липа бджоли працюють навіть тоді, коли стемніє. За сезон з 1 га липового лісу вони збирають 800, а інколи й до 1500 кг прозорого, а найчастіше золотисто-жовтого або зеленкуватого меду. Недарма народ називає липу медовим деревом.

Як продовжити період цвітіння липи? Чи можливо це? Виявляється, так. Для цього варто культивувати три види липи — звичайну, або дрібнолисту, крупнолисту і сріблясту, які цвітуть одна за одною. Це дасть можливість збирати нектар протягом півтора місяця. Якщо ж ви хочете, щоб окремі дерева зацвіли на два-три тижні раніше, поливайте їх з весни теплою водою.

Квіточка липи має специфічну будову. Насамперед у неї достигають тичинки, а вже потім приймочки. Над кожною квіточкою виростає довгий криловидний приквітник, який нагадує вузький сухий листочок. Влітку він прикриває квіточку від дощу, а після достигання плодів-го-рішків відіграє роль парашута. У квіточок маленькі чашо­листики і трохи довші пелюстки, від величезної кількості тичинок здаються пушистими. Зав'язь маточки містить 5 насінних зачатків, проте після запилення насіння утворює лише один. Плоди достигають у кінці серпня — на початку вересня і вісять на деревах майже до весни.

Раніше липа цінилася не лише за медоносність і деревину, а й за те, що взувала селян. У квітні — травні в період найбільш інтенсивного сокоруху з молодих дерев здирали кору, що легко ділилася на верхню коркову і нижню лубяну частину, яку народ називає ликом. З найкращого за якістю лика виготовляли личаки, або постоли. У більшості випадків вони були єдиним селянським взуттям взимку і влітку. З лика виготовляли також мішки, щітки, корзини, мати, рогожки, мочало, покрівлю для будівель. Лубом вистиляли вози і сані для тепла і м'якості.

Для виготовлення однієї пари личаків потрібно було зняти кору з кількох чотирьох-, шестирічних липок. За тиждень одна людина зношувала дві пари личаків. Неважко підрахувати, скільки знищувалося липи щорічно лише на взуття. Ось чому поріділи наші колись густі ліси з участю липи. З Давніх часів існує прислів'я «обідрав, як липку».

Спрадавна липа давала також матеріал для культурних потреб. На очищених шматках луба малювали картини на теми з народного життя — звідсіля і назва — лубкові картини. За красу і ту користь, яку дає липа, люди люблять її і високо цінують. І якщо личаки канули в Лету, то липець — липовий мед — і тепер є надзвичайно цінним харчовим продуктом та в багатьох випадках незамінним цілющим засобом. Липовий мед — відмінні ліки при хворобах серця, безсонні, простудних та багатьох інших захворюваннях. Величезне лікувальне значення має і прополіс, який широко вживається у народній медицині.

Славиться липа і високою якістю деревини. Вона білого кольору, дуже легка, надзвичайно м'яка, добре обробляється, разом з тим міцна, не жолобиться і не тріскається, краще ніж більшість інших деревних порід фарбується і полірується, дуже легко колеться. Споконвіку виготовляли з неї скрині, вулики, шевські колодки, клепку, діжечки для меду і домашній посуд, різні прикраси, цяцьки і сувеніри, зокрема мотрійки. Найкращі дошки для креслення — з липи. З неї виготовляли хохломський розписний посуд, який за своєю красою не поступається перед срібніш і навіть золотим.
З липової деревини можна вирізати високохудожні вироби і прикраси, зробити чудове мереживо для оздоблення будинків. В музеях можна побачити чудові позолочені рами для картин, карнізи, прикрашені меблі — і все це з липи.

Липа славиться й своїми лікарськими властивостями. Квіти її справедливо називають цілющим даром Берендея. Вони допомагають людям позбутися простудних хвороб — кашлю, катару верхніх дихальних шляхів та інших недуг. Той, хто п'є цілющий надзвичайно ароматний липовий чай, зміцнює своє здоров'я.
Коли ж і як збирати квіти липи? Сировину збирають тоді, коли більша частина квітів розпускається, а решта — в бутонах. Не слід збирати квіти з росою, в дощову погоду, після дощу, бо така сировина при сушінні буріє і втрачає свої цілющі властивості. Сушать квіти на горищах, в добре провітрюваних приміщеннях або сушилках при температурі 25—30 °С . Квіти для сушіння розстилають тонким шаром на чистій підстилці. В суху і жарку погоду можна сушити їх під навісом, на відкритому повітрі, але не на сонці. Зберігають квіти в ящиках, полотняних мішечках або в картонних коробках, в добре провітрюваних приміщеннях.

Отже, як бачимо, липа дуже цінна порода і потрібно було б звернути увагу на її більш широке впровадження насамперед в пришляхові посадки, де в більшості випадків ростуть малоцінні породи.

Вакулюк П.Г. "Оповіді про дерева" К. Урожай. 1991

Разом із цим читають:
Категорія: Листяні дерева | Додав: Netochka (19.11.2011)
Переглядів: 16940 | Коментарі: 1 | Теги: дерево, липа, дерева україни | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0