Бузок - Квітучі кущі
Середа, 07.12.2016, 00:44
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Кущі » Квітучі кущі

Бузок


бузокРід бузку складається з 30 видів, які зростають у по­мірному поясі Північної півкулі. Бузок природного походження можна зустріти у горах Китаю, Індії, Кореї, Ірану, Афганістану, Туреччини. Росте в Японії, на Далекому Сході в Уссурійській тайзі, на Балканах та деяких інших районах. В тридцятих роках минулого століття значні за площею зарості бузку природного походження виявили вчені в південних районах Карпат, де він зростає на висоті до 700—800 м над рівнем моря. До речі, в Гімалаях бузок підіймається в гори на висоту до 6000 м і зростає тут навіть на сухих і кам'янистих схилах та узліссях.

Вважається, що батьківщиною бузку є Китай, де нараховується 23 його види. Однак деякі вчені вважають, що походить він з Балкан, де зростає бузок родопський. В нашій країні зростають 3 види: звичайний, амурський і східнокарпатський, а в озеленювальних насадженнях міст та сіл культивується 20 видів і величезна кількість сортів та форм. На Україні найбільші за площею зарості буз-ку природного походження знаходяться у верхів'ях Дністра.
Люди культивують бузок з дуже давніх часів, зокрема у Персії. В гірських районах цієї країни він є одним з найпоширеніших видів чагарнику. Переважає тут дуже гарний бузок перський. Деякі вчені вважають, що саме цей вид у древні часи завезли сюди з Китаю. З часом він здичавів і поширився в гірських лісах, навіть у важкодо-ступних районах Персії. Деякі дослідники доводять, що саме звідсіля бузок попав в сади Константинополя.

У середині XVI століття австрійський посол, перебуваючи у Константинополі, звернув увагу на дуже гарний чагарник з надзвичайно приємним ароматом квітів. Турки називали його «лейлак». Рослина дуже сподобалася послу і він, виїжджаючи з Туреччини, взяв її з собою. Через деякий час «лейлак» можна було побачити на вулицях і в парках Відня, на садибах багатих вельмож. З Відня «лейлак» поширився по всій Європі, а потім і в країнах Північної Африки, зокрема в Абіссінії. Назва бузку більшістю європейських мов дуже схожа і походить від турецького слова «лейлак». В Абіссінії, або як тепер називають цю країну Ефіопія, чагарник назвали «серінгс».

Карл Лінней, присвоюючи йому наукову назву, використав це слово і назвав його Зігіпда ьиі§агіз, або в перекладі — бузок звичайний. Російська назва цього чагар-ника «сирень обьікновенная». Однак ряд ботаніків вва-жає, що назва бузку грецького походження. Слово «сірінґ» в перекладі з грецької означає очеретяна трубка. У зрізаних молодих пагонах бузку дуже легко видавити надто крихку серцевину і зробити сопілку, а цей інструмент по-грецьки називається «сірінга».

Про походження цієї назви є декілька міфів. Наприклад, один з них: бог лісів, покровитель пастухів і мисливців Пан (Фавн) безтямно закохався у красуню-німфу Єірінгу. Німфа не любила Пана і боялась його, бо він був страшенною потворою: рогатий, на цапиних ногах, все тіло вкрите густою і довгою шерстю. Він постійно блукав лісами і, раптово з'являючись, лякав людей. Звідсіля і вислів: панічний жах, паніка. Пан переслідував німфу скрізь і вона ніде не могла від нього заховатися. Рятуючись від його переслідувань, Сірінга заховалася у річці, перетворившись в очеретину. Проте Пан знайшов її і тут. Він зрізав очеретину і зробив з неї сопілку, яка заспівала ніжним голосом Сірінги. Народ увічнив пам'ять Сірінги, назвавши її ім'ям гарний чагарник — бузок.
Більшість видів бузку світлолюбні чагарники висотою 0,7—4 м, інколи невеличкі деревця заввишки 5—9 м з діа­метром стовбура до 25 см. Листя у бузку блискуче, темно-зелене, гладеньке, за розташуванням супротивне і формою яйцеподібне, в основі серцевидне, на верхівці загострене, цілокрає і досить щільне. Восени воно опадає на землю, не змінюючи кольору. Навіть взимку під снігом опале листя бузку лишається зеленим, ніби його щойно зірвали з куща. Крона густа, розлога, округлої форми, кора сіра і гладенька.

Бузок відмінно очищає повітря від пилу та різних шкід­ливих домішок і не боїться загазованості атмосфери. Най­краще росте і цвіте цей чагарник при достаньому освітленні і на родючих землях. Квіти запилюються комахами. Витримує морози до ЗО °С. Живе до 100 років. Зареєстрований кущ бузку звичайного, який досяг 130-річного віку, посаджений у 1801 році, він мав крону діаметром 11 м. Довговічність бузку значно збільшується завдяки його здатності давати паростки до глибокої старості.

У старіючих кущів посадкою на пень можна викликати появу молодих паростків, які з'являються з сплячих бруньок біля кореневої шийки. З часом бузок паросткового, походження не відрізняється від молодих кущів, вирощених з насіння. Після такого омолоджування старі кущі знову чудово ростуть, щорічно і рясно цвітуть та плодоносять.

Бузок має надзвичайно велику і сильно розгалужену, але поверхневу кореневу систему. Його коріння — це справжня насосна станція, яка викачує з грунту велику кількість вологи. Бузок дає величезну кількість кореневих паростків і постійно самопоновлюється, розростається і ваймає все більшу площу. З часом з одного куща бузку може утворитися цілий гай.
Досвід свідчить, що бузок, один раз посаджений, утворює стійкі декоративні групи і може служити людям сотні років. Цю властивість його повинні використовувати лісівники при закріпленні ярів та крутосхилів, що сильно і розмиваються водою.
Розмножується бузок не лише вегетативно, а й насінням та зеленими живцями. Плід — коробочка, насіння плоске, крилате, легко розноситься вітром. Перед висівом в лісорозсадниках його стратифікують протягом 6—7 міс, після цього воно має високу схожість — понад 90%. Саджанці, вирощені з кореневих паростків або горизонтальних відсадків, зацвітають на 3—4-й рік, а з насіння — лише на 6—7-й рік. Бузок приносить людям різноманітну користь, дає цінну деревину, а вона у нього тверда і щільна, з гарною текстурою і використовується для виго­товлення різних виробів.
Бузок — улюблений чагарник паркобудівників і озеле­нювачів. Люди цінують його за чудову красу в період цвітіння. Коли зацвітає бузок, кожен кущ його нагадує ве­личезний букет. Квіти бузку мають найрізноманітніший колір — всі відтінки веселки: білий, блакитний, рожевий, бузковий, червоний і ліловий. Найчастіше колір квіточок бузковий або бузково-ліловий. Квіти бузку зібрані у суцвіття — довгі китиці, завдовжки ЗО—50 см. Такі суцвіття нагадують пухнастий хвіст лисиці. В кожному є в середньому чотири китиці і у кожній з них до 200 окремих квіточок. На одному кущі нараховується до 500 суцвіть — 2000 китиць, а всього 100—400 тисяч квіточок.

Майже скрізь, де дозволяють кліматичні умови, бузок прикрашає міста і села. В нашій країні бузок в садах і парках, палісадниках і на вулицях культивується давно. Є дані, що бузок перський почали саджати у нас з 1737 р. Диких видів бузку на планеті небагато, а куль­турних сортів і форм, одержаних лише від бузку звичайного, понад тисячу. У дикоростучого бузка лілово-голубі квіти- діаметром не більше 1 см. В кожному суцвітті такого бузку всього лише кілька квіточок. В той же час у деяких культурних сортів діаметр квіточки досягає 4 см і в одному суцвітті до 800 квіточок. Є сорти, де маса всіх суцвіть на одному кущі 8 кг.

Багатьом любителям природи і селекціонерам Радянського Союзу і навіть за його межами відоме ім'я Л. О. Колесникова —піонера вітчизняної селекції бузку. Талановитий селекціонер вивів неперевершені зразки вітчизняного бузку — всього понад 300 сортів. Вони відомі далеко за межами СРСР і називають їх російським дивом. Чимало сортів селекції Л. О. Колесникова визнані кращими у світі. За цю роботу у 1952 р. він був удостоєний звання лауреата Державної премії, а Міжнародне товариство бузководів нагородило його у 1973 р. медаллю «Золота -гілка бузку». Це перша медаль, видана міжнародним органом за створення сортів бузку.

Особливою красою відзначається сорт, виведений Л. О. Колесниковим і названий ним Красуня Москви. Цей сорт має ніжні біло-рожеві квіточки, які нагадують мініатюрну троянду з великою кількістю пелюсточок. Довжина суцвіть у Красуні Москви до 50 см. Квіти цього сорту мають надзвичайно ніжний запах і більше, ніж інші сорти, приваблюють бджіл, які збирають з них цілющий нектар. Глибоке захоплення у людей викликають такі сорти, виведені Колесниковим, як Максим Горький, Маршал Жуков,Російська красуня та багато інших. За ініціативою Колес-никова під Москвою створено спеціальний дослідно-показовий селекційний розсадник бузку. Невтомний трудівник і пропагандист краси мріяв про ті часи, коли бузкове диво широким фронтом вийде на вулиці, в сади і парки міст та сіл нашої країни.

Далеко за межами Києва і України лине слава про казковий гай бузку Центрального республіканського ботанічного саду Академії наук УРСР площею 1,7 га. В цьому гаю зростає понад 1000 кущів — 23 види дикого бузку і 74 сорти виведеного. В період цвітіння бузку, який продовжується понад два тижні, тисячі киян і гостей міста-героя, поспішають сюди, щоб помилуватися цим рукотворним дивом, побачити величну і неповторну красу, подихати цілющим повітрям, напоєним ароматом квітів бузку. Сад бузку розташований на схилах Дніпра. В період цвітіння він нагадує велетенський різнобарвний килим. Захоплююче враження від його споглядання в цей час важко передати словами.

Квітнучий сад бузку нікого не може лишити байдужим^ Таку красу можна створити скрізь, де є оголені крутосхи-' ли і пустирі, землі, непридатні для сільського господарства, зокрема на ділянках, які є в околицях міст та селищ, а також вздовж автострад.
Варто нагадати, що завдяки пушкінській «Полтаві» і безсмертним творам М. В. Гоголя широко відома літературна слава Диканьки. Все інше, варте тут уваги, відходить на другий план. Проте славиться Диканька ще й бузковим гаєм, посадженим понад 100 років тому на дні кар'єру, де колись брали глину. На цьому місці утворився котлован, на дні якого після нанесення шару чорнозему посадили майже двадцять сортів бузку. З настанням пори його цвітіння сюди ідуть і їдуть люди за сотні кілометрів, щоб помилуватися цим дивом природи. Неподалік від бузкового гаю стоять три 900-літні дуби-велетні, про які писав О. С. Пушкін у поемі «Полтава». Колись було їх значно більше, але невблаганний час робить свою справу і чимало старезних гігантів загинуло.
На жаль, бажаючих створювати бузкові гаї мало, та разом з тим в період його цвітіння кожному, зокрема жителям міст, хочеться принести в свою квартиру частинку живої природи. Для цього досить зламати всього лише два-три суцвіття, а не цілий оберемок, як це роблять деякі любителі природи. До речі, бузку з квітами білого кольору можна надати різноманітного забарвлення. Для цього потрібно зрізати квітнучу гілочку бузку, розплющити її нижній кінець молотком і на дві години поставити у воду, в якій розчинена будь-яка фарбувальна речовина. Букет з бузку буде стояти довше, якщо на 1 л води додати 1—2 г лимонної кислоти.

Бузок можна примусити цвісти і взимку. Для цього після закінчення вегетації і спадання листя потрібно зрізати гілку і покласти її на п'ять тижнів у холодильник. За два тижні до того часу як буде потрібен букет, гілку виймають з холодильника і на дві години кладуть у холодну воду, щоб вона відтанула. Потім розплющують її нижню частину і ставлять у воду кімнатної температури, додавши у неї кілька чайних ложечок цукру і для дезинфек-ції хлораміну.
Бузок — цінна лікарська і промислова рослина. Для лі­кування використовують квіти і листя. Заготовляють їх у період цвітіння. Квіти відразу ж після заготівлі висушують, бо вони дуже швидко втрачають свої цілющі властивості. В листі бузку є глікозид сирінгін, у квітах ефірна олія. Бузок виділяє величезну кількість фітонцидів та інших летких речовин, які дуже швидко убивають хвороботворні мікроорганізми. Ефірна олія — чудова сировина для пар-фюмерної промисловості. Екстракти, які виробляють з квітів бузку, використовують для виготовлення духів та одеколону. З 70 кг квітів добувають всього лише 7 г екстракту.

Суцвіття бузку у вигляді чаю в народній медицині ви­користовують при захворюваннях нирок, ревматизмі, бронхіті, простудних захворюваннях, в суміші з квітами липи як потогінний і протизапальний засіб, а також при малярії, кашлі, деяких інших хворобах. Настойку листя п'ють при малярії. Добре розм'яте свіже листя прикладають до виразок, ран і наривів. Краплі настойки з висушених бруньок використовують для видалення солей з суглобів і лікування подагри. Одночасно цю ж горілчану настойку втирають у хворі місця або роблять з неї примочку та компреси. З квіток бузку та листя, змішаних з вершковим маслом або вазеліном, роблять мазь, яку втирають у хворі місця для лікування суглобного ревматизму і поліартриту. При лікуванні препаратами з бузку потрібно пам'ятати, що вони отруйні, тому використовують їх лише за порадою і під наглядом лікаря.


Разом із цим читають:
Категорія: Квітучі кущі | Додав: Netochka (23.11.2011)
Переглядів: 13829 | Теги: бузок, кущі, квітучі кущі | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0