Цю породу з родини розових називають ще аронією.
Батьківщина її Північна Америка. З 15 видів горобини, зростаючих у
помірному поясі, в нашій країні найбільш поширена аронія. Вона широко
впроваджується тепер в сади і парки, з неї створюють спеціальні
промислові плантації, а також живоплоти.
На Україні лісгоспзаги
створюють з неї плантації з розміщенням саджанців в ряду через 2,5—3 і
між рядами 3— 4 м. Ширина міжрядь повинна бути такою, щоб їх можна було
обробляти машинами. Грунт необхідно утримувати в розпушеному стані і
чистим від бур'янів. Аронія порода коренепаросткова і має величезну
поверхневу кореневу систему, тому відмінно захищає грунт від ерозії.
Останнім часом аронію почали саджати по днищах ярів, де вона добре
розпилює потоки води, гасить їх швидкість і затримує землю. Такі
посадки сприяють поступовому перетворенню ярів у балки.
Аронія —
гіллястий кущ заввишки 2—2,5 м. Вона здатна утворювати велику кількість
пагонів. З віком число їх швидко збільшується і часто в одному кущі
можна нарахувати 90—100 пагонів. Надмірна кількість їх негативно впливає
на плодоношення і тому потрібно видаляти старі, пошкоджені і усихаючі
гілки.
Дуже цінна декоративна порода. Особливою красою відзначається в
період цвітіння і восени, коли листя її стає багряним, пурпурним або
темно-червоним, Воно тримається на кущах до глибокої осені і робить їх
гарною окрасою ландшафту. Чагарник виділяє велику кількість фітонцидів,
які убивають хвороботворні бактерії. Він не пошкоджується шкідниками і
хворобами, добре переносить забруднення повітря у містах. За все це
аронія ціниться у зеленому будівництві. Листя у аронії тверде, цілокрає,
еліптичне або яйцеподібної форми, схоже на вишневе, з верхнього боку
блискуче, зісподу матове, черешки короткі. Квіти білі або з рожевим
відтінком, мають специфічний запах і зібрані у суцвіт-тя-щітки по 12—18
шт. в кожній. Цвітіння продовжується до 14 днів, за цей час бджоли
збирають 50—60 кг цілющого меду з одного гектара аронієвих заростей.
Цвіте
аронія в кінці травня, на початку червня. Пізнє цвітіння — біологічне
пристосування виду до зростання в суворих умовах. Аронія поспішає
використати теплі літні сонячні дні і плоди її достигають у серпні,
тривалий час тримаються на кущах і не обсипаються, що є позитивною
властивістю виду. Плоди горобини чорноплідної дрібні, блискучі,
чорного кольору, з восковим нальотом, діаметром 1—1,2 см,
яблу-коподібної форми. Вони приваблюють не лише людей, а й птахів, які з
ранку до вечора ласують ними. Насіння аронії дрібне, коричневого
кольору. У кожній ягідці 4—8 насінин. Маса 1000 насінин залежно від
природних умов коливається від 2 до 5 г. Розмножується аронія не лише
насінням і кореневими паростками, а й відсадками, зеленими живцями і
поділом кущів. Тривалість стратифікації насіння 120 днів. Якщо грунт
вологий, насіння можна висівати відразу ж після заготівлі. Норма висіву
насіння в розсаднику 0,5 г на 1 м погонної довжини посівної стрічки,
глибина загортання 0,5—0,7 см. Виробничники вважають, що аронію
доцільно розмножувати насамперед кореневими паростками, якщо вони мають
самостійну кореневу систему. Відділяють їх від материнських кущів
восени або рано навесні. Такі саджанці плодоносять вже на другий або
третій рік. Аронія легко розмножується і відсадками. Весною бокові гілки
пригинають до землі, пришпилюють дерев'яною вилкою і присипають
землею. До осені вони встигають укоренитися і утворити добре розвинену
кореневу систему і їх можна відділяти від материнського куща. Аронію
прищеплюють на горобину звичайну і вирощують чудову штамбову культуру.
Квітки
запилюються комахами. Якщо погода погана і комахи не літають, квітки
аронії здатні до самозапилення, тому плодоносить вона щорічно і рясно,
починаючи з три-чотирирічного віку. З 1 га плантацій збирають 8—12 т
ягід. Окремі кущі залежно від догляду дають до 30 кг плодів в рік. Для
одержання високих урожаїв необхідно вносити періодично 30—40 т перегною
або компосту, 8—10 ц фосфоритного борошна і 2 ц хлористого калію на 1
га. Грунт на плантаціях завжди повинен бути розпушений і чистий від
бур'янів.
Аронія — порода світло- і вологолюбна, до багатства грунту
маловибаглива, проте найкраще росте і плодоносить на суглинках і
чорноземах. Однак деякі лісівники, ігноруючи біологічні особливості
горобини, саджають її разом з сосною, дубом та іншими породами.
Змикаючись кронами, ці породи затінюють аронію і вона гине або не цвіте і
не плодоносить.
Порода ця завезена у Європу з Північної Америки
давно, проте тривалий час садівники і любителі природи не звертали на
неї уваги. У 1900 р. І. В. Мічурін виписав аронію з Німеччини, а потім
схрестив її з горобиною звичайною і вивів горобину Лікерну. З часом цей
гібрид він схрестив з мушмулою і вивів горобину Десертну. Обидва ці
гібриди мають солодкі на смак і досить крупні плоди. Завдяки І. В.
Мічуріну, працям вчених Алтайської науково-дослідної станції, насамперед
її засновнику М. О. Ліса-венку, а також дослідженням біологічних
особливостей і пропаганді лікарських властивостей аронія набула гучної і
цілком заслуженої слави. З Алтаю і почалося її швидке поширення по
країні. Кожен садівник-любитель вважає необхідним придбати і посадити на
своїй ділянці аронію. Вона росте тепер на Поліссі і в Прикарпатті, в
лісостеповій зоні України, Білорусії і Прибалтиці, в багатьох районах
Сибіру і на Сахаліні. В будь-яких кліматичних зонах вона відзначається
високою витривалістю і витримує морози до -36 °С. Аронія має видатні
лікувальні і харчові якості. її плоди трохи терпкуваті на смак і багаті
на вітаміни Р, С і А. За вмістом вітаміну Р вони переважають апельсини в
5—б разів. Вітаміну Р у плодах аронії більше, ніж у шипшини, журавлини
та інших широко відомих високовітамшних рослин. Вітамін Р сприяє кращому
засвоєнню вітаміну С. Наявність в організмі людини цих двох вітамінів
забезпечує міцність та еластичність стінок кровоносних судин. Плоди
містять також рибофлавін, тіамін, фолієву, яблучну і нікотинову кислоту,
вітаміни Е і К, провітамін А (каротин), різноманітні мікроелементи
(залізо, йод, марганець), цукор, таніди, пектин. У ягодах виявлено
глікозид амігдалин, який разом з вітаміном Е позитивно впливає на
нервову і серцево-судинну систему, функції шлунка. Вони збільшують
виділення шлункового соку і активність шлункових ферментів. Найбільш
корисні людям з пониженою кислотністю і- високим тиском. Вживання у їжу
плодів аронії або продуктів їх переробки не шкодить і здоровим людям.
Якщо людина з нормальним тиском вживає у їжу плоди аронії, то це не
призводить до його зниження.
У плодах аронії є велика кількість
фарбувальних речовин— червоних антоціанів — 3,5—5 %. За вмістом
антоціанів аронія — чемпіон серед деревних порід. З її ягід добувають
біологічно активні барвники з вмістом вітаміну Р 6,5 %. Цей барвник
вкрай необхідний для харчової промисловості. Його застосовують замість
тих синтетичних барвників, які використовувалися раніше. Плоди аронії
містять катехіни, які надають їм терпкий смак (0,8 %), фруктозу, глюкозу
і сахарозу (5—10 %), органічні кислоти, пектинові і дубильні речовини, а
також мікроелементи (залізо, марганець, мідь, фосфор, магній).
Аронія
— унікальний йодозбірник. Найбільше йоду у плодах. Як відомо, цей
елемент вкрай необхідний в організмі людини. Сік з плодів аронії посилює
апетит і сприяє швидшому переварюванню та засвоєнню їжі. Пектинові
речовини аронії здатні адсорбувати надмірну кількість слизу в організмі
людини разом з шкідливими і хвороботворними бактеріями, що з'являються у
шлунку. Найбільш корисні плоди горобини людям похилого віку.
Соком
аронії лікують гіпертонію, атеросклероз, різні кровотечі і діатези.
Вітамінна промисловість випускає таблетки чорноплідної горобини, які
слід вживати разом з аскорбіновою кислотою. Плоди аронії виводять з
організму радіоактивний кобальт і стронцій. Вони дуже корисні при
підвищеному розумовому навантаженні, позитивно впливають на окислювальні
процеси в організмі. Лікарі рекомендують з'їдати щоденно по 100 г ягід
або випивати 50 г соку аронії.
З 1 кг ягід можна одержати 800 г соку.
Він широко використовується для вітамінізації напоїв, надання їм
кра-сивого забарвлення, аромату і приємного смаку. Сік — чудовий
дієтичний напій і універсальний харчовий барвник. З нього готують вина,
лікери, наливки, настойки і безалкогольні напої, які задовольняють смаки
навіть найбільш вибагливих гурманів. Вина з аронії мають не лише
чудовий смак і аромат, а й красивий колір, а це має велике значення у
лікеро-горілчаній промисловості.
З ягід аронії готують смачне
варення, джем, повидло, кисіль, мармелад, желе, сироп, заварюють чай.
Одна столова ложка варення аронії задовольняє добову потребу людини у
вітаміні Р. Сирі ягоди аронії поступово втрачають свої якості. Вміст
вітамінів у них з часом зменшується. Для їх збереження ягоди перетирають
з цукром у співвідношенні 1 : 1 або сушать і перемелюють на борошно.
Після сушіння без розмелювання ягоди можна зберігати у ящиках або мішках
в сухому і добре провітрюваному приміщенні. Непогано зберігаються і
заморожені ягоди аронії. При цьому вони стають більш солодкими, а вміст
вітамінів та інших корисних речовин не зменшується. Ягоди аронії можна
консервувати у власному соку.
Отже, горобина чорноплідна — цінна рослина і заслуговує пильної уваги як лісівників, так і садівників.
Цю породу з родини розових називають ще аронією.
Батьківщина її Північна Америка. З 15 видів горобини, зростаючих у
помірному поясі, в нашій країні найбільш поширена аронія. Вона широко
впроваджується тепер в сади і парки, з неї створюють спеціальні
промислові плантації, а також живоплоти.