Смородина - Листяні кущі
Середа, 07.12.2016, 00:43
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Кущі » Листяні кущі

Смородина


смородина чорнаРослинний світ нашої країни багатий і різноманітний.  На планеті зростає 5320 видів дикоростучих плодово-ягідних в основному де­ревних і чагарникових порід, з них на Україні 160 видів. Почесне місце серед них займає рід смородини. В нашій країні нараховується 37 дикоростучих видів смородини, а всього їх зростає на планеті понад 150. Шляхом селекції і гібридизації виведено 57 культурних сортів смородини.

Дикоростуча смородина чорна — чагарник висотою 1— 1,3 м з великою кількістю тонких гілок. Росте скрізь від лісостепової зони до лісотундри і відзначається високою зи­мостійкістю і тіньовитривалістю. її можна зустріти у підліску змішаних і листяних деревостанів, перш за все у вільхових лісах на багатих і вологих грунтах. Часто вона утворює біогрупи вздовж струмків, навколо озер і боліт, а також на галявинах і під шатром зріджених вільхових насаджень. Цвіте у травні, плоди достигають у липні. Пло­доносить з 3—4 до 20—25 років, проте в садах доцільно експлуатувати її 14—15 років.

Смородина — непоганий медонос. З 1 га плантацій бджоли збирають від ЗО до 140 кг меду. Цей непоказний чагарник має видатні антибактеріальні властивості і виділяє в навколишнє середовище велику кількість фітонцидів, які очищають повітря, викликають загибель бактерій протягом 10 хв. Надземна частина цієї рослини регулярно поновлюється за рахунок появи нових прикореневих пагонів.

Чорна смородина розмножується порівняно легко насінням, відсадками, поділом кущів, зимовими і зеленими живцями. Якщо ранньою весною зрізати живець довжиною 20—ЗО см і прикопати його, то через рік виросте кущик смородини, але треба стежити, щоб вона була здоровою. Смородина пошкоджується шкідниками — метеликом вогнівкою і склівкою. Великої шкоди завдає їй вірусна хвороба — махровість листя, яку переносить бруньковий кліщик, а також хвороби, що викликаються різними грибами. Розмножуючи смородину живцями, потрібно стежити, щоб не заготовляти їх на хворих і пошкоджених кущах.

Живці саджають восени або на­весні так, щоб над землею зали­шалися одна-дві бруньки. Вже в перший рік після посадки з живця виросте два-три пагони. Наступної весни їх зріаають, для того щоб вони дали якнайбільше розгалужень.
Саджанці смородини на постійне місце доцільно саджати восени у грунт, оброблений на глибину 50—70 см, і вносити під кожен кущик 15—20 кг органічних добрив, 0,5 кг попелу або мінеральних добрив: аміачної се­літри 20—ЗО г, суперфосфату 40—60 і калійної солі 15— 25 г. Смородина чорна добре реагує на полив водою і під-живленя розчином коров'яка (1 :5).

У смородини чорної є вірні друзі — захисники від шкід­ників і хвороб. У першу чергу — це бузина червона і пижмо. Не обов'язково кущі бузини червоної саджати поряд з смородиною, досить навесні між ЇЇ кущами встромити у вологу землю гілки бузини — це дасть можливість врятувати її від метелика-вогнівки. Метелик відкладає у квіточки смородини маленькі яєчка, з яких з часом виходять зелені гусениці, які вгризаються у ніжну зав'язь плодів. В кінці червня гусениці на павутинках спускаються на землю для залялькування. Проте, якщо метелики-вогнівки почують за­пах бузини, вони не сідають на кущі смородини. Не люблять вони і запаху пижма. Ця рослина відлякує також склівку, масовий літ якої припадає на період цвітіння смородини. Для захисту смородини її посипають стертим у порошок сухим пижмом. Цю операцію слід повторювати три-чотири рази через кожні два-три дні.

Смородина чорна — цінне джерело вітамінів. В її пло-і дах міститься 7—10% цукру і 2—4% органічних кислот. За вмістом вітаміну С вона поступається лише перед шип-| шиною (в 100 г смородини майже 400 мг вітаміну С). Крім ; того, в плодах є вітаміни В, О, Е, Р, К, пектин, азотисті і дубильні речовини, ефірна олія, мікроелементи, флавоної-іди, кахетини й антоціани. З лікувальною метою використовують достиглі плоди, молоде листя і бруньки. Препарати з чорної смородини діють потогінно і сечогінно, мають антимікробні, протизапальні та в'яжучі властивості, стимулюють роботу шлунка і обмін речовин в організмі. їх застосовують проти авітамінозу і цинги.

Плоди, листя і молоді пагони — чудовий засіб при за­хворюваннях органів дихання. У народній медицині сік з плодів смородини застосовують для лікування шлунково-кишкових хвороб. Лікарі призначають його при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, гастритах із зниженою кислотністю шлункового соку. Сік ягід, змішаний з медом або цукром, радять пити при сильному кашлі й захриплості, а також коклюші.
Широке застосування проти різних хвороб знаходить і настойка з молодого листя. Відвар з нього застосовують при ниркокам'яній хворобі, подагрі і ревматизмі. Ягоди смородини, перетерті з цукром, корисні дітям, людям похилого віку, хворим на атеросклероз і гіпертонію, при захворюваннях серця. Відвар гілок з листям дають пити і купають в ньому дітей при золотусі, діатезі і туберкульозі шкіри. Запашне листя використовують як пряність при солінні огірків, помідорів і заквашуванні капусти. Наявність у листі фітонцидів забезпечує краще зберігання овочів і надає їм приємного смаку.

Плоди смородини заготовляють в суху погоду, після зникнення роси. Для тривалого зберігання їх сушать при температурі 60—65 °С і зберігають у банках, коробках чи пакетах в сухому, добре провітрюваному приміщенні.
Ягоди смородини консервують, готують з них варення, желе, компот, вино, сироп, кисіль. Отже, смородина чорна корисна дітям і дорослим. Вона заслуговує, щоб її саджали в садах, створювали з неї спеціальні плантації, а, головне, вводили її з лісові культури на вільхових вирубках, по берегах річок і водойм, днищах ярів. На вільхових вирубках, які в основному поновлюються порослю від пеньків, є чимало вікон і галявин, тут і потрібно саджати смородину.
За поширенням і народногосподарським значенням друге місце після смородини чорної займає смородина золотиста — чагарник висотою 2—3 м з сірими або червонуватими пагонами і трипальчастим листям. Зверху листя жовтувато-зелене, блискуче, зісподу — світле. Восени набуває яскраво-червоного забарвлення. Квіти дрібні, запашні, жовті, зібрані в невеликі китиці. Плоди кулястої форми, достигають у серпні — вересні і мають оранжевий, червонуватий і навіть чорний колір. Ягоди використовуються у харчовій і кондитерській промисловості. З них готують компот, вино, варення, вживають у свіжому вигляді. Плоди багаті-вітамінами та іншими корисними речовинами.

Смородина золотиста відзначається посухо- і морозо-застійкістю. На відміну від смородини чорної, вона переносить деяке засолення грунту і може зростати на піщаних, супіщаних, каштанових і сухих сірих лісових землях.

 Рослина добре розмножується. Смородина золотиста — чудовий ґрунтозахисний чагарник. ЇЇ розводять в ярах, полезахисних лісових смугах і лісових культурах степової зони разом з дубом, сосною та деякими іншими головними породами. На рівних ділянках, залежно від грунту, саджають один ряд дуба або сосни і один ряд смородини.


Разом із цим читають:
Категорія: Листяні кущі | Додав: Netochka (01.02.2012)
Переглядів: 2899 | Коментарі: 1 | Теги: кущі, Смородина, смородина чорна | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0