Черемха (черемшина) звичайна — така повна назва цієї деревної породи з
родини розових.Росте
вона на рівнинах і гірських схилах. В гори підіймається до висоти 2000
м. Сестри черемшини ростуть в Північній Америці і Східній Азії. У нас в лісах природного походження зростає 7 видів
черемшини, а всього їх на планеті 20.
Росте черемшина по берегах
річок і водойм, в заплавах. Найчастіше її можна побачити там, де є
вільха, в заростях чагарників. Зустрічається вона в березових колках
Ба-рабинського степу, в Прибалтиці, на Алтаї і Кавказі, тобто в районах з
різними грунтово-кліматичними умовами. Порода ця відносно
тіньовитривала, зокрема, в молодому віці, проте найкраще росте і цвіте
на узліссях і галявинах, де деревця її підіймаються на 10—17 м, а
діаметр стовбура досягає ЗО—40 см, але у більшості випадків — це
гіллястий кущ заввишки 5—7 м. Росте вона на вологих і сирих суглинистих і
торф'янистих грунтах. Кора стовбура черемшини буровато-чорна, в
нижній частині старих дерев тріщинувата, в верхній — гладенька, на
молодих гілках коричнева, блискуча з білувато-жовтими сочевичками і
різким специфічним запахом. Черемшину на-віть вночі легко впізнати по
сильному запаху гілки на зламі, а якщо зняти кору — в ніс відразу ж
ударить характерний черемховий аромат.
Бруньки у черемшини
вузько-конічні, вкриті світло-коричневими лусками, притиснуті до гілок.
їх розвиток починається ранньою весною, коли все навкруги ще не
прокинулося від зимового сну. Підсніжники ще не встигли як слід
виткнутися з землі, а гострі кінчики бруньок черемшини вже починають
збільшувати довжину, зеленіють і швидко розпукуються. Коли ніжно-зелені
листочки ще дрібні, на пагонах добре видно луски — прилистники, по два
при кожному листочку, проте черев деякий час вони відпадають. Листя у
черемшини еліптичне, завдовжки 15 і завширшки 7 см, по краях
гостропилчасте, дещо зморшкувате. За даними професора Б. П. Токіна,10 г
кашки з бруньок черемшини (чотири штуки) знищує кліщів через 10—15 хв.
Речовини, що виділяються з листям, за кілька хвилин вбивають комарів,
кімнатних мух, мошкару та інших комах. Гілочка черемшини з листям,
опущена на деякий час в склянку з водою сумнівної якості, вбиває в ній
мікроби і повністю стерилізує. Така вода придатна для пиття і приємна на
смак. При подрібненні листя виділення летких речовин — фітонцидів
значно збільшується.
Фітонциди черемшини знищують велику кількість
різних видів хвороботворних бактерій і стерилізують повітря, здатні
вбивати навіть порівняно крупних тварин, наприклад пацюків. Під
скляний ковпак з пацюком поміщали подрібнене листя черемшини і через
кілька хвилин тварина починала нервово крутитися, а через 1,5—2 години
гинула! Це явище пояснюється тим, що листя виділяє синильну кислоту. В
непошкодженому листі ця кислота зв'язана у вигляді глікозиду амігдаліну,
а в подрібненому відбуваються перетворення, внаслідок яких ця
надзвичайно сильна отрута вивільняється і виділяється в навколишнє
середовище Джерелом запаху у черемшини є залози, які виділяють ефірну
олію — летку суміш складних органічних речовин. У деяких рослин до
складу ефірної олії входить майже сто компонентів, загальна ж кількість
їх понад 1000 і кожен рік вчені відкривають нові речовини. Фітонциди і
ефірна олія черемшини та більшості інших рослин приваблюють велику
кількість комах-запилювачів. Проте виділення деяких деревних порід
відлякують комах. Якщо, наприклад розтерти на руці листя горіха
волоського, на неї тривалий час не будуть сідати комарі та мошки.
Утворення й виділення фітонцидів залежить від ґрунтових умов і стану
погоди. В теплу та суху погоду — запах сильніший, наприклад, у тополі
виділення фітонцидів посилюється після дощу.
Найбільшу кількість
фітонцидів, в тому числі ефірної олії, черемшина виділяє в період
цвітіння. Якщо букет з квітів цієї рослини поставити у кімнаті, то його
виділення будуть стерилізувати повітря, знищувати шкідливу мікрофлору.
Потрапляючи у дихальні шляхи, ефірна олія дезинфікує їх, вбиває мікроби.
Проте, ставлячи в закритій кімнаті букет з квітнучої черемшини, варто
пам'ятати, що запаморочливий запах її може викликати сильний головний
біль. Черемшина — порода грунтополіпшуюча і дає багатий опад. Дерево
має велику і сильно розгалужену кореневу систему, здобуває з глибоких
горизонтів грунту велику кількість поживних речовин, нагромаджує їх у
листі, зокрема калій, азот та інші мінеральні речовини. Опале листя
швидко перегниває і збагачує грунт мінеральними речовинами. Опад
черемшини, змішуючись з опалим листям інших деревних порід, сприяє
утворенню пухкої і шаруватої лісової підстилки, яка перегниває в .1,5—2
рази швидше, ніж, наприклад, в чистих сосняках.
Багато у черемшини
чудових якостей, проте цінять і оспівують її за декоративність. Це одна з
найкрасивіших деревних порід, зокрема форми з плакучими гілками,
рожевими і махровими квітами, різнобарвним листям. Розкуйовджена
черемшина плодоносить з 5—6-річного віку. Цвіте вона у травні, коли
природа в розквіті сил і краси. Квіт-нуча черемшина — символ любові і
ніжності. Гніздяться на ній співочі птахи, зокрема неперевершений
співець — соловейко. Часто можна побачити на кущах цієї рослини зозулю —
легковажну матусю, яка підкидає свої яйця в гнізда десятків видів
співочих птахів.
В її звисаючих густих і надзвичайно духмяних китицях
по ЗО—50 мініатюрних квіточок з жовтими пильниками. Кожна окремо китиця
цвіте 6—7 днів, а зацвітають вони неодночасно. Якщо черемшина зацвіла
раніше, ніж завжди, можна чекати після її цвітіння теплої погоди. На
жаль, цвіте вона порівняно недовго. Через 10—12 днів після початку
цвітіння ошатні пелюстки її осипаються, встеляючи землю білою ковдрою,
яка здаля нагадує білий сніг. Ця рослина — відмінний перго- і медонос.
Черемшина
— чудова окраса наших парків і скверів, приміських лісів. Проте тепер
вона не завжди може прижитися у промислових містах і вулицях з
інтенсивним рухом автомобільного транспорту, не любить забрудненого
міського, а також надмірно сухого повітря. В парках і приміських лісах
її майже не саджають.
Зникає черемшина з лісів і від надмірної
«любові» відпочиваючих. Далеко не всі шукають її в лісі в період
цвітіння, щоб помилуватися її чудовою красою, подихати лісовими
пахощами. Більшість тих, хто знайде черемшину, намагається наламати
величезний букет, позбавлений смаку і всякого глузду. І залишаються
після них обідрані кущі-інваліди, на які страшно й дивитися, здається,
що вони плачуть. Черемшина не вміє захищатися і відстоювати свої права і
з людською допомогою швидко зникає.
Ця рослина заслуговує, щоб ми її
берегли, охороняли, як коренепаросткову породу, саджали по днищах ярів і
берегах річок, а також на узліссях і галявинах у вільхових насадженнях. Здається
недавно сипала черемшина снігом, а ось вже й прийшла пора збирати її
чорні і блискучі плоди — однонасінні кістянки — намистинки кулястої
форми діаметром 8—10 мм. У деяких різновидів черемшини плоди не чорні, а
білуваті, буруваті та червоні, достигають в липні — серпні. Насіння
округлояйцевидне. Відразу ж після заготівлі його висівають у вологий
грунт. Якщо земля суха, насіння стратифікують і висівають восени за
два-три тижні до того, як замерзне грунт. Розмножується черемшина не
лише насінням, а й кореневими паростками, відсадками, зеленими живцями і
паростками від пеньків. Якщо нижня частина її стовбура заноситься
землею, вона утворює додаткове коріння. За здатність давати кореневі
паростки і утворювати додаткове коріння ціниться в лісомеліоративній
справі, зокрема при залісенні ярів.
Терпкі і соковиті стиглі плоди
черемшини дуже корисні, приємні на смак і придатні для вживання в
свіжому і сушеному вигляді, а також для приготування настойки, наливки,
прохолодних напоїв, різних припр'ав. Використовують їх в кондитерській
промисловості. В плодах міститься до 5 % цукру, багато дубильних
речовин, лимонної, яблучної та інших органічних кислот, вітаміну С, а
також ефірної й миндальної олії, які надають їм специфічного аромату. В
перший період після достигання плоди-кістянки черемшини мають в'яжучий
смак. Пізно восени вони стають солодшими і менш терпкими, в цей час їх і
потрібно заготовляти. Висушені при температурі 40—50 °С плоди можна
перетворити в борошно, з якого готують кисіль, додають в тісто для
випікання тістечок і печива. Черемшинове борошно з цукром — непоганий
замінник кави. Листя багате на вітамін С і ефірну олію, насамперед
прунозин. Черемшина — цінна лікарська рослина. Листя, квіти, плоди і
кора мають певні цілющі властивості. У свіжому вигляді плоди — чудовий
антисептичний і протицинговий засіб, містять велику кількість дубильних
речовин, тому вживають їх як в'яжучий засіб при шлунково-кишкових
захворюваннях. Листя містить лимонну кислоту, цукор, вітамін С та інші
вітаміни; насіння — жирну олію; квіти Г кора — глікозид амігдалін,
дубильні речовини.
В народній медицині відвар листя застосовують при
шлунково-кишкових, легеневих, бронхіальних захворюваннях, відвар кори —
чудовий сечогінний і потогінний засіб. Використовують його при подагрі,
ревматизмі і лихоманці. З квітів одержують екстракт для лікування хвороб
очей. Настойка з суцвіть — засіб при порушенні обміну речовин, а з
листя і квітів — при недокрів'ї, гострих респіраторних захворюваннях,
туберкульозі легень, запаленні слизової оболонки рота, ревматизмі,
подагрі, лихоманці.
Настойкою листя лікують рани, фурункули, деякі
захворювання шкіри, використовують для полоскання при стоматитах, а
також при кон'юнктивітах. З кор'и добувають зелену і буру фарбу.
Відваром з подрібнених свіжих і сухих гілок з листям (200—300 г на 10 л
води) обприскують плодові дерева і ягідники для знищення попелиці,
гусениць, жуків та інших шкідників. Значну цінність має і надзвичайно
гнучка, легка і м'яка деревина черемшини. Вона має бурувато-жовте ядро і
широку заболонь, легко обробляється і добре полірується. її
використовують на обручі і в різьбярській справі.
Черемха (черемшина) звичайна — така повна назва цієї деревної породи з
родини розових.Росте
вона на рівнинах і гірських схилах. В гори підіймається до висоти 2000
м. Сестри черемшини ростуть в Північній Америці і Східній Азії. У нас в лісах природного походження зростає 7 видів
черемшини, а всього їх на планеті 20.