Тайга! Зелений океан лісів! Є в ньому веселі білостовольні березняки, похмурі ялинники, величні кедрачі, світлі соснові бори і модринники. В незайманій тайзі, не зміненій діяльністю людини, повільно відживають свій вік старі дерева і одночасно підростають молоді. Століттями зовнішній вигляд тайги не змінюється. Тут зростають в основному хвойні та деякі листяні породи, проте перше місце серед них належить модрині.
Модрина належить до роду хвойних порід і виникла вона значно пізніше сосни, ялини та кедра. Це дерево з'явилося на світ в кінці мезозойської ери майже одно-часно з дубом. На планеті зростає 20 видів модрини, поширених в північній півдулі (Європа, Азія, Північна Америка). В тайзі європейської частини Росії і на Уралі модрини дуже мало. Модринники зустрічаються тут лише зрідка невеличкими острівцями. У більшості районів цієї зони можна побачити лише поодинокі дерева модрини, що зростають серед інших порід, а в сибірській тайзі вона повноправна господиня. У Карпатах зустрічаються модрини польська та європейська, які входять до складу ялинових лісів. В європейській частині Уралу поширена модрина Сукачова, від Уралу до Байкала — модрина сибірська, а за Байкалом даурська. Саме цю високу і струнку красуню називають справжньою королевою сибірської тайги. За площею зростання вона переважає всі інші деревні породи Сибіру. Модрина даурська добре пристосувалася до надзвичайно суворих умов Сибіру, де взимку бувають навіть 50-градусні морози. У СРСР на грунтах з вічною мерзлотою зростає понад 500 млн гектарів лісів і майже половину їх займає модрина даурська — цариця мерзлотних лісів. Вічна мерзлота для неї і люті сибірські морози та завірюхи — рідна стихія. Опадів випадає тут менше, ніж в прикаспійських пустелях, проте модрина даурська росте в цих районах непогано. Отже, недарма називають її диво-дере-во півночі. На землях з вічною мерзлотою, на кам'янистих схилах і болотах у неї немає конкурентів, бо інші деревні породи в таких умовах рости не можуть. Виявляється, що вона не боїться не лише найлютіших морозів, а й сильної спеки та посух. Модрина після відступу льодовика першою серед деревних порід почала просуватися на північ. На Таймирі і Чукотці по долинах річок, насамперед, Хатанги і Анадиру, модрина проникає в тундру. її можна побачити далеко за Полярним колом, майже на березі Льодовитого океану. В Сибіру на 73-й паралелі в урочищі Ари-Мас, що означає «лісовий острів», росте найпівнічніший в світі ліс. Головна і єдина порода в ньому — модрина. Площа його 5 тис. гектарів.
На Чукотці і Таймирі ліс росте невеличкими острівцями. Чим далі на північ, тим бідніший його породний склад. У лісотундрі зустрічаються лише модрина, карликові берізки, вербички і тополі. Деревна рослинність тут не «виставляє голови» вище трави і товщини снігового покриву, бо це небезпечно. Все, що має більшу висоту, гине від лютих морозів. Проте навіть в цих умовах модрина має висоту до 10 м. Чим гірші умови, тим рідший ліс. Ось чому в таких надзвичайно суворих умовах зустрічається лише модринове рідколісся. Із схилів сопок і пагорбів, ніби назустріч людині, збігають вниз до річок низькорослі й кострубаті модрини. Отже, як бачимо, ця порода надзвичайно витривала та невибаглива до умов зростання.
Серед хвойних модрина єдина деревна порода, яку роздягає осінь. Хвоя у неї опадає так, як, наприклад, у берізки або інших листяних порід. Звідси і російська назва цього хвойного дерева — лиственница. Очевидно, предки модрини були вічнозеленими рослинами, бо ознаки цього проявляються ще й тепер. На однорічних сходах модрини хвоя на зиму не опадає, перезимовує, зберігається до наступного року. Інколи серед дорослих модрин, зокрема, тих, що ростуть в південних районах, зустрічаються особини, які запізнюються з скиданням хвої. Якби модрина не скидала хвою на зиму, вона не могла б рости в суворих умовах півночі, бо, позбавляючись хвої, вона зменшує площу випаровування вологи в морозний безводний період. Разом з тим модрина любить тепло, світло і багатий грунт. Виявляється, що за світлолюбністю вона займає перше місце серед усіх деревних порід і не переносить навіть бокового затінення крони.
Модрина — одна з найдовговічніших хвойних порід. Вважається, що вона живе до 600 років. Проте на поперечному зрізі деяких модрин вчені нараховували 1300— 1348 річних кілець. В суворих умовах Сибіру ця порода-аскет росте надто повільно. Інколи у 300—400-річному віці вона може бути малюком висотою всього лише 1—2 м, а у 200—300 років може мати стовбур товщиною 11—12 см. В сприятливих умовах Прибалтики, Білорусії, України та деяких районах РРФСР модрина — одна з найбільш швидкоростучих хвойних порід. Тут на багатих супіщаних і суглинистих грунтах приріст її у висоту становить 60—90 см за рік. В Литві на одній з ділянок лісу росте 16-річна модрина з товщиною стовбура 30 см. Ширина кожного річного кільця дерева 1—2 см. Цю модрину-акселератку вивели литовські вчені шляхом селекції.
Багаторічними спостереженнями встановлено, що на протязі доби модрина росте у висоту значно довше, ніж сосна. Вона має глибоку і сильно розгалужену кореневу систему, витримує загазованість повітря, а також є цінною грунтополіпшуючою породою. Крона у неї ажурна і дуже мало затримує сонячних променів. У модрини два типи пагонів: одні укорочені, мають вид пучка хвоїнок, які оточують бруньку, інші — довгі і починають рости навесні, дещо пізніше укорочених, хвоя на них розташована спірально.
Модрина, яка в Сибіру в умовах вічної мерзлоти у віці стиглості дає інколи- всього лише кілька десятків кубометрів деревини на 1 га, на Україні має 800—900. У Дзер-жинському лісництві Новоград-Волинського лісгоспзагу на Житомирщині росте 190-річний модриновий гай, де висота дерев 47—50 м, а запас деревини понад 1300 м3 на 1 га. На Карельському перешийку зростає Ліндуловський модриновий ліс, посаджений лісівником Фокелем у 1737 р. Про цей унікальний гай можна дізнатись з численних літературних джерел, наукових і науково-популярних статей. Проте цього замало, його потрібно бачити власними очима. Глянеш вверх — голова запаморочиться. Стовбури-гі-ганти заввишки до 45 м і завтовшки 50—70 см ніби відсунули від тебе небозвід на незвичну віддаль. Дивуєшся: чи може таке бути в умовах порівняно суворого клімату? Модрина вражає тут уяву. В неї закохуються з першого погляду всі, хто її бачив. Це своєрідний і унікальний лісовий музей, зразок для наслідування, безцінна естафета лісового зодчества. Запас деревини тут становить майже 1700 м3 на 1 га, тобто з однієї модрини можна взяти її в десять разів більше, ніж беремо ми сьогодні у вирубуваних лісах.
Дуже цікава історія створення цього гаю. Коли Петро І «прорубав вікно в Європу», Росія почала будувати кораблі на Балтійському морі. Для їх будівництва потрібна була високоякісна деревина. Модрина підходила для цієї мети якнайкраще. Адміралтейська колегія доручила Фоке-лю «...создавать касающиеся до мореплавання леса...» Він довго шукав придатні для посадки модрини землі і дерева, з яких можна було б заготовити шишки. Знайшов їх в Архангельській, губернії. На цих кращих з кращих дерев він заготовив шишки і добув насіння, з якого й виростив саджанці для посадки. В наш час це унікальне насадження площею 356 га оголошено заказником.
Модрина має цілий ряд цікавих біологічних особливостей. Прийшла весна-красна. Більшість деревних порід чекають ще теплих днів, а модрина вже випускає з бруньок свої ніжні світло-зелені хвоїнки. Лісівники поспішають, щоб з настанням теплої погоди за 3—4 дні закінчити посадки модрини, оскільки запізнення веде до зниження приживлюваності саджанців. Весною на фоні ніжно-зеленої хвої видніються на гілках рожеві або червонуваті «ліхтарики» — майбутні шишки, що мають запилитись, поряд а ними яскраво-жовті колоски — чоловічі квіти, в яких достигає пилок. Після достигання пиляки тріскаються, пилок з них вилітає і розноситься вітром у різні боки. Модрина — порода однодомна, тобто на одному й тому ж дереві є чоловічі і жіночі квіти — колоски. Насіння у шишках достигає у вересні. З часом вони розкриваються і крилате насіння вітер розносить на значну віддаль від материнських дерев. Більша частина насіння модрини не дає сходів, бо в ньому немає зародків. Не збирають шишок з поодиноко стоячих дерев, тому що в них квітки позбавлені можливості перехресного запилення.
Надзвичайно світолюбна модрина ніколи не утворює густих деревостанів. У модринниках дерева розташовані на значній віддалі. Тут, як правило, немає чагарників і порід другого ярусу, а тому завжди світло і просторо, ніби в парку. Восени хвоя модрини набуває дуже гарного золотисто-жовтого кольору. У цей період кожне дерево її нагадує факел, який в насадженні з ялиною і сосною сяє на фоні їх темної зелені. Навіть восени хвоя модрини залишається надзвичайно ніжною, м'якою і не колеться. У модрини дуже товста кора, що рятує її не лише від лютих морозів, а й низових пожеж. Вчені також встановили, що в Якутії та інших районах Сибіру в умовах вічної мерзлоти лісова підстилка перегниває надто повільно, шар її може досягати 10 см. Насіння, що потрапляє на таку підстилку, проростає, але його ніжне коріння не може пробитися до мінерального шару землі, і сходи модрини гинуть. Низові пожежі, які оголяють землю, сприяють появі самосіву модрини. Отже, в даному випадку ворог лісу вогонь допомагає виникненню нового покоління лісу.
Деревина цієї породи має цілий ряд унікальних властивостей, наприклад, надзвичайну міцність і довговічність. Недаремно називають її хвойним дубом. При спорудженні кораблів вона цінується вище, ніж дуб, тому що останній окислює болти кріплень. Не боїться жуків-точильників, відзначається великою гнучкістю і пружністю. Шпали з модрини служать десятки років, тоді як з сосни всього лише 4 роки. Цінні властивості деревини модрини пов'язані з її надзвичайною щільністю і високою питомою вагою, а також тим, що вона просякнута дубильними речовинами. Внаслідок високої питомої ваги у воді вона- тоне, тому й сплавляти її, як сосну, не можна. При горінні модрина виділяє дуже багато тепла, тому поряд з березовими, грабовими і дубовими модринові дрова вважаються кращими для опалення. Вона надзвичайно стійка проти гниття. В тайзі часто знаходять повалені бурями стовбури, які пролежали понад 200 років, обросли мохом і травою, проте з повністю здоровою і твердою деревиною.
Будівлі з модрини відзначаються дивовижною довговічністю. Деревина її не гниє ні в землі, ні в воді, а за міцністю переважає дуб, тому й може служити людям тисячі років. Там, де росте модрина, з неї роблять нижню частину дерев'яних будівель, і вони служать віками. З часом деревина модрини ніби кам'яніє і набуває все більшої міцності, крім того, поступово змінюється колір — вона стає все кращою й кращою.
На Алтаї вчені виявили стародавні кургани, де знайшли вироби з модрини. Всі вони чудово збереглися. З модрини робили колись саркофаги-колодязі, зруби могильних склепів, бойові колісниці з колесами, які сплітали з коріння модрини. І все це було виготовлено у бронзовому віці, тобто за дві тисячі років до нашої ери.
Як відомо, Венеція розташована на 118 островах. Місто почало забудовуватися в V стрлітті. Палаци і храми Венеції стоять на палях з модрини. Загальна кількість венеціанських паль понад 400 тис, служать вони більше 1000 років і поки що немає ніяких ознак псування деревини.
Місто Архангельськ, Зимовий палац та Ісакіївський собор в Ленінграді також стоять на модринових палях і сьогодні вони міцні, як залізо. Дерево стало таким твердим, що його не бере ні пилка, ні сокира. В Кремлі деталі будинків з модрини служать вже по 500—600 років. Паркет і віконні рами з модрини у Зимовому палаці чудово збереглися до наших днів і, очевидно, будуть служити ще не одну сотню років.
У 1849 р. у Пульському повіті Варшавської губернії розібрали костьол, збудований з модрини у 1248 р. Будівля простояла 601 рік, але деревина була така міцна, щоїї використали для спорудження нового костьолу. Довговічність служби модрини пояснюється особливим хімічним складом живиці, яка є довготривалим консервантом її деревини і саме вона захищає від гниття і псування.
Модрина використовується для виготовлення деталей машин, при будівництві мостів, причалів, шлюзів, гребель, водяних млинів. На Уралі є греблі з модрини, які стоять без ремонту понад 300 років. Коли говорять про видатні якості модринової деревини, то згадують міст через Дунай, збудований ще в часи Римської імперії. Залишки цього мосту збереглися до наших днів. Підшипники для осей старовинних пароходних коліс також робили з модрини, оскільки метал недовго служив у цій ролі, бо його з'їдали піщинки, що завжди є у воді.
З кожним роком поширюється сфера застосування деревини модрини і навіть її кори та хвої.
Кора модрини і берези, а також хвоя сосни і ялиці, опалі шишки сосни, перетворені у борошно, використовують для знезаражування насіння сільськогосподарських культур, підвищення його польової схожості і стійкості рослин проти хвороб (на 1 т насіння потрібно 3 кг борошна). Виявляється, що фітонциди, які воно виділяє, забезпечують позитивну дію на насіння. В деревині модрини майже 44 % целюлози і до 10 % пентозів — речовин дуже цінних для хімічної промисловості, а також до 4 % ефірних масел і спиртових екстрактів. З неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. З виділень модрини — смолистої маси готують жувальні пластинки світло-коричневого кольору. Вони солодкуваті на смак і мають приємний смолистий запах. їх використовують від авітамінозу, для укріплення зубів і ясен, а також як відмінний тонізуючий засіб. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово заміняє смола модрини. Жувати її приємно і зуби при цьому стають чистими, укріплюються ясна, а в роті тривалий час відчувається приємний аромат лісу.
Недавно вчені відкрили ще одну дивовижну властивість деревини модрини. Вони одержали з неї полісахаридну речовину, яка, за дослідженнями медиків, відновлює рух крові в пошкоджених тканинах та їх життєдіяльність. Здатність модрини заживляти власні рани відома давно. Тепер вченим стало відомо, що саме одержана речовина допомагає зв'язуванню і склеюванню розривів у тканинах дерева. Вони виявили, що виділений полісахарид дуже близький за своїм хімічним складом до препарату, який сьогодні використовується в медицині для відновлення руху крові, але він має в чотири рази меншу в'язкість, що й сприяє більш активному впливу на від-новлювальні процеси в організмі. Його можна використо-вувати в хімічній промисловості для виготовлення багато-; атомних спиртів та деяких інших товарів.
Велику цінність має модринова живиця. Років 25—30 тому, коли попит на живицю значно зріс; а задовольнити його лише за рахунок сосни було неможливо, виникло питання про добування та використання живиці з модрини. Каніфоль з модринової живиці застосовується при виготовленні паперу, гумо-технічних виробів, лаків та інших промислових товарів. Опрацьована також технологія виробництва дуже цінного і вкрай необхідного модринового бальзаму.
Хвоя і кора модрини використовуються для виготовлення лікарських препаратів. Перша містить значну кількість вітаміну С, різних флавонідів, а друга — глікозид і дубильні речовини. Хвою збирають і використовують у пе--ріод вегетації, а кору весь рік. Настій з хвої вживають як протицинготний засіб, він має й діуретичні властивості (кора також) і використовується як легке проносне: Відвар молодих пагонів в молоці п'ють при кашлі та каменях у нирках. Використовують також модринову губку — гриб з родини трутовиків, який паразитує на стовбурах дерев. У плодових тілах трутовика є агарицинова, лимонна, яблучна, фумарова та інші кислоти, глюкоза, жирні масла, мінеральні солі, фосфати, смоли та інші речовини. Заготовляють плодові тіла з весни до середини літа і сушать у добре провітрюваних приміщеннях або в тіні на відкритому повітрі, звільнивши перед цим від кори і розрізавши його на частини. Препарати з гриба використовують як снотворний і заспокійливий засіб, а також для лікування діабету, невралгії, гарячки.
Незважаючи на величезне поширення та унікальні властивості, модрині не повезло. Про неї, як про калину, дуб, березу або горобину, пісень не співають, її ім'ям не називають кафе, магазини, ресторани і ансамблі. У кожної деревної породи своя доля і своя слава. Разом з тим, як свідчить все вищезгадане, ця порода заслуговує на глибоку повагу. Більш широке впровадження її в ліси України дасть можливість значно підвищити їх продуктивність. Крім того, модрину слід висаджувати вздовж доріг і просік у лісах, робити з неї лісосмуги на полях.
Тайга! Зелений океан лісів! Є в ньому веселі білостовольні березняки, похмурі ялинники, величні кедрачі, світлі соснові бори і модринники. В незайманій тайзі, не зміненій діяльністю людини, повільно відживають свій вік старі дерева і одночасно підростають молоді. Століттями зовнішній вигляд тайги не змінюється. Тут зростають в основному хвойні та деякі листяні породи, проте перше місце серед них належить модрині.