Вишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть
відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з
найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров'ї її,
очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і
займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали
складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших
днів і співають їх тепер разом з сучасними піснями.
Вишня, як і
калина, стала символом нашого пісенного краю, символом українського
народу. Без цих порід не можна уявити собі українського пейзажу: садок
без вишні чи біленьку хату, біля якої не росла б ця плодова порода. Тому
й не дивно, що в садах нашої республіки вона займає за площею друге
місце після яблуні. На Україні любов до вишні проявилися і в тому, що
вона дала свою назву багатьом населеним пунктам: Вишня, Вишеньки,
Вишневе, Вишняки, Вишнівка та інші.
Рід вишні, до складу якого
входить 127 видів, належить до родини розоцвітих. На території
Радянського Союзу зростає 21 вид вишні. Найбільш поширені у нас вишні:
звичайна, степова, або кущова, піщана, а також багато культурних сортів,
виведених шляхом селекції. Крім того, на Україні культивуються деякі
інтродуковані види вишні, наприклад, повстиста, японська. Наукова назва
найбільш поширеної у нас вишні звичайної.
Вишні
звичайна і степова — родоначальники більшості культурних сортів, їх
вихідні форми. Віками відбирали садівники кращі різновидності вишні і
впроваджували їх в культуру, а вчені шляхом селекції і гібридизації
виводили нові сорти. Кращі сорти народної селекції Шпанка рання, Гріот
український, Володимирська, Чорнокорка та інші. 27 сортів садової вишні
вивів І. В. Мічурін. Більшість з них відзначається посухо- і
морозостійкістю, високою урожайністю і скороспілістю. Особливою
популярністю користуються мічурінські сорти Ідеал, Плодородна Мічуріна,
По-левка, Красуня Півночі, Ширпотреб чорна. В надзвичайно сувору зиму
1898 р. вишневі сади у Канаді вимерзли майже повністю, не постраждала
лише Плодородна Мічуріна. Це один з найбільш морозостійких сортів і тому
її можна культивувати далеко за межами природного ареалу вишні
звичайної. І. В. Мічурін десятки років життя віддав вишні, багато зробив
для просування цієї породи на північ -і на схід, в райони з суворими
кліматичними умовами.
Пильну увагу вишні приділяв всесвітньо
відомий вчений помолог і селекціонер Л. П. Симиренко. В селі Млієві на
Черкащині він створив сад і розсадник, де пройшли перевірку величезна
кількість сортів вишні, черешні та ба-" гатьох інших плодових порід. Л.
М. Симиренко зібрав все цінне, що було в сортовому фонді того часу не
лише в нашій країні, а й за кордоном. В помологічній колекції Си-миренка
з 1888 по 1919 рік вивчалося 744 сорти кісточкових порід, в тому числі
вишні і черешні — 220.
Вишня здатна до міжродової гібридизації.
Найяскравіше ця здатність вишні проявляється в умовах Середньої Азії. В
Киргизькій РСР є.Сари-Челекський біосферний заповідник, організація
якого пов'язана з ім'ям відомого вченого Михайла Попова. У двадцяті роки
він звернув увагу спеціалістів на Середню Азію як осередок, де
відбувається формування нових видів флори не лише шляхом еволюції— по
Дарвіну, а й через міжродову та міжвидову гібридизацію.
Багато
доказів цьому можна знайти у природі. Так, на схилах Чаткальського
хребта того ж Сари-Челекського заповідника В. І. Ткаченко, завідуючий
лабораторією деревних і чагарникових порід ботанічного саду якось
звернув увагу на незвичайний кущик: листки схожі на вербові, а плоди —
вишні. Виявилося, що це гібрид черешні-антипки і вишні бородавчастої. В
цьому ж районі знаходили гібриди аличі й сливи, сливи й абрикоси та
інших плодових порід. В Сари-Челекському заповіднику, розташованому в
зоні горіхоплідних лісів пів~денної Киргизії, реліктові гаї дають таке
розмаїття форм і різновидностей деревних та чагарникових порід, яке в
інших районах країни не зустрічається. І першим про це заявив Д. М.
Кошкарьов, який очолював тут у 1925 р. наукову експедицію.
Вишні
звичайна і степова відзначаються невибагливістю до клімату, посухо- і
морозостійкістю. Степова вишня невибаглива і до грунтів. Вона часто
росте там, де інші породи не витримують несприятливих умов.
Зустрічається вишня в степових районах України на цілинних землях,
середньому Уралі, в лісостеповій частині СРСР, Західному Сибіру,
Північному Кавказі і Казахстані. Найбільші за площею її зарості
знаходяться у Башкири, де рельєф горбистий. Схили вздовж річок та схили
балок вкриті тут суцільними заростями цієї вишні. Весною складається
враження, ніби сюди повторно повернулася зима і випав сніг — настільки
стає навколо біло від вишневого квіту. Влітку плодів на кущах дуже
багато.
Вишня степова — низькорослий чагарник, як більшість інших
видів вишні, утворює велику кількість кореневих паростків, а тому
придатний для залісення ярів, сильно еродованих, сухих і змитих
крутосхилів. Швидко розростаючись, вишня міцно хапається корінням за
землю і не допускає її руйнування, а вже через кілька років після
посадки утворює густі непрохідні зарості, які відмінно розпилюють потоки
води і гасять їх швидкість, затримують землю. З часом яр в значній мірі
заповнюється землею, виположується і поступово перетворюється в балку.
Незамінна вишня степова і в полезахисних, насамперед водоре-гулюючих
лісосмугах, де затінює грунт, збирає сніг, дає притулок птахам і
забезпечує їх вітамінізованими харчами.
Велику коренепаросткову
здатність має і вишня звичайна. Навіть з однієї вишні, посадженої на
городі, через деякий час виростає цілий вишневий гайок. Появі молодих
вишень з кореневих паростків сприяє пошкодження її коріння, що
призводить до збудження сплячих бруньок. Вишневі сади України багаті не
лише за видовим складом, а й різноманітністю форм. В Криму зустрічається
степова вишня кулястої форми з опущеними до землі гілками і ніби
лакованими блискучими листками. Серед завезених на Україну видів
особливої уваги заслуговує вишня повстиста. Батьківщина її Китай,
Корея,. Гімалаї, Японія. Це невелика невибаглива рослина заввишки 1,5—2 м
з численними тонкими гілками, вкритими сірим ніби повстяним опушенням,
посухо- і морозостійка, невибаглива до грунтів (росте навіть на піщаній,
але збагаченій перегноєм землі), найкраще цвіте і плодоносить при
доброму освітленні, боїться пізніх весняних заморозків.
Рано навесні
кущі вишні повстистої вкриваються блідо-рожевими квітками з ніжним
приємним ароматом. Складається враження, ніби хтось накрив кущ
блідо-рожевим серпанком, і триває це диво до 15 днів. Вишня повстиста,
як і всі інші представники цього роду, чудовий медонос. Плоди
рубіново-червоні, кислосолодкі на смак, достигають у кінці червня — на
початку липня. М'якоть соковита, ніжна, легко відокремлюється від
кісточки. З одного куща можна зібрати до 5 кг плодів. Вишня повстиста
має значно менші розміри, ніж звичайна, проте на місці одного такого
дерева з успіхом розташовується 4—5 кущовидних повстистих вишень. У
п'яти-шестирічному віці з них можна зібрати 20—25 кг плодів. Садівники
вже оцінили позитивні якості цього диво-ча-гарника і широко
впроваджують його в садах, на садибах, створюють з нього живоплоти.
Проте паркобудівники і лісівники, на жаль, не приділяють цій породі
належної уваги. І даремно. Вишня повстиста потрібна для декоративного
оформлення скверів, будівель, садиб, шкіл, лікарень, дитячих закладів.
Родить вона щорічно і рясно. Стійка проти шкідників, добре реагує на
органічні і мінеральні добрива. Щороку потрібно видаляти з кущів сухі,
пошкоджені і густо розміщені гілки.
В деяких парках і скверах України
можна побачити сакуру — японську вишню. В період цвітіння серед усіх
видів вишні немає їй рівних за красою. В Японії — це одна з
найулюбленіших порід. Свято сакури в цій країні (день милування сакурою)
дуже популярне і приурочується до її цвітіння. Оскільки точну дату
масового цвітіння встановити наперед неможливо, тому щороку свято
проводиться у різні дні. Сакура добре переносить пересадку навіть у віці
ЗО років. Японці вирощують її не лише на садибах, айв приміщеннях.
Переїжджаючи з квартири на квартиру, вони разом із збіжжям перевозять в
діжечці й сакуру.
Всі види вишні мають здатність розмножуватися
насінням без втрати своїх цінних властивостей. Це полегшує більш широке
впровадження в культури кращих її сортів. Вишня звичайна розмножується
не лише насінням, а й ко-реневими паростками, порослю від пеньків.
Насіння вишнї висівають відразу ж після його заготівлі або
стратифіку-ють 180—200 днів і сіють навесні. Вже в перший рік вишня
досягає висоти 40—50 см. Догляд за дорослими деревами полягає у
видаленні сухих і поламаних гілок.
Вишня має велике
народногосподарське значення. Вона дає цінну деревину червонуватого
кольору, з якої виготовляють різні речі хатнього вжитку, токарні і
столярні вироби. Проте всі види вишні ціняться насамперед за
декоративність і відмінну якість плодів. На Україні період цвітіння
вишні — найкраща пора року. У цей час природа ніби справляє величне
свято. Вишня в цвіту — шедевр природної краси, нагадує наречену у
ніжно-білому весільному вбранні.
Дивовижно красива вона і тоді, коли
достигнуть плоди. Люблять їх не лише люди, а й птахи. Соковиті яскраво
червоні ягоди вишні їдять сирими, сушать, консервують, готують з них
соки, наливки, вина, варення, джем, повидло, компот. Дуже смачні пироги і
вареники з вишнями. Плоди містять глюкозу і фруктозу, яблучну і лимонну
кислоти, азотисті, дубильні і фарбувальні речовини, кераціанін і
вітаміни А, Вь С, Р, В, мікроелементи та інші цінні речовини.
Вишня —
цінна лікарська рослина. В ядрах її кісточок міститься 17—35 % жирної
олії, яка з успіхом використовується як ліки проти склерозу. Проте в
них є у невеликій кількості глікозид амігдалін, який розщеплюється у
шлунку на цілий ряд речовин, зокрема і синильну кислоту. Кісточкова олія
— цінна сировина для харчової, кондитерської, фармацевтичної, хімічної
та деяких інших галузей промисловості, вона також використовується для
виготовлення ін'єкційних розчинів і медикаментів, косметичних кремів.
В
нашій країні дуже багато цехів, де переробляють плоди кісточкових
порід, проте у більшості випадків кісточки для переробки не
використовують. З олії кісточок можна добувати органічні кислоти:
лінолеву, миристинову і стеаринову. Самі кісточки можна розмелювати у
борошно — відмінну домішку до кондитерських виробів. Розмеленою
шкаралупою кісточкових порід очищають накип з металевих виробів,
шліфують їх поверхню. Дуже цінною є камедь — вишневий клей, який
виділяється з ран на корі та в деревині. До складу камеді входить багато
цілющих речовин, які використовуються для лікування хвороб шлунка.
Разом з тим вишневий клей має чудові смакові і поживні якості. Діти
залюбки ласують вишневим клеєм, збираючи його з дерев. З листя вишні
готують чай, використовують їх при солінні і консервації овочів.
Гарячим соком з плодів вишні лікують катар верхніх дихальних шляхів.
Плоди
вишні і вироби з них мають відхаркувальні властивості і їх слід
використовувати при бронхітах. Соком вишні поліпшують смак лікувальних
мікстур. Водні настойки з м'якоті плодів застосовують при простудних
захворюваннях як протизапальний засіб, для підвищення апетиту, а також
як заспокійливі та протисудорожні. Народна медицина здавна й досить
успішно застосовує плодоніжки вишні для лікування хвороб шлунку. Свіже
вишневе листя використовують для приготування відварів на молоці і
лікують ним жовтуху, подрібнене — прикладають до ран, щоб зупинити
кровотечу. Отже, вишня приносить людям різноманітну користь і її
потрібно вирощувати не лише в садах, а й на ярах, узліссях, вводити в
крайні ряди полезахисних лісосмуг.
Вишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть
відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з
найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров'ї її,
очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і
займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали
складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших
днів і співають їх тепер разом з сучасними піснями.