П`ятниця, 29.03.2024, 16:06
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Дерева » Плодові дерева

Вишня


ВишняВишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров'ї її, очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших днів і співають їх тепер разом з сучасними піснями.

Вишня, як і калина, стала символом нашого пісенного краю, символом українського народу. Без цих порід не можна уявити собі українського пейзажу: садок без вишні чи біленьку хату, біля якої не росла б ця плодова порода. Тому й не дивно, що в садах нашої республіки вона займає за площею друге місце після яблуні. На Україні любов до вишні проявилися і в тому, що вона дала свою назву багатьом населеним пунктам: Вишня, Вишеньки, Вишневе, Вишняки, Вишнівка та інші.

Рід вишні, до складу якого входить 127 видів, належить до родини розоцвітих. На території Радянського Союзу зростає 21 вид вишні. Найбільш поширені у нас вишні: звичайна, степова, або кущова, піщана, а також багато культурних сортів, виведених шляхом селекції. Крім того, на Україні культивуються деякі інтродуковані види вишні, наприклад, повстиста, японська. Наукова назва найбільш поширеної у нас вишні звичайної.

Вишні звичайна і степова — родоначальники більшості культурних сортів, їх вихідні форми. Віками відбирали са­дівники кращі різновидності вишні і впроваджували їх в культуру, а вчені шляхом селекції і гібридизації виводили нові сорти. Кращі сорти народної селекції Шпанка рання, Гріот український, Володимирська, Чорнокорка та інші. 27 сортів садової вишні вивів І. В. Мічурін. Більшість з них відзначається посухо- і морозостійкістю, високою урожайністю і скороспілістю. Особливою популярністю корис­туються мічурінські сорти Ідеал, Плодородна Мічуріна, По-левка, Красуня Півночі, Ширпотреб чорна. В надзвичайно сувору зиму 1898 р. вишневі сади у Канаді вимерзли майже повністю, не постраждала лише Плодородна Мічуріна. Це один з найбільш морозостійких сортів і тому її можна культивувати далеко за межами природного ареалу вишні звичайної. І. В. Мічурін десятки років життя віддав вишні, багато зробив для просування цієї породи на північ -і на схід, в райони з суворими кліматичними умовами.

Пильну увагу вишні приділяв всесвітньо відомий вчений помолог і селекціонер Л. П. Симиренко. В селі Млієві на Черкащині він створив сад і розсадник, де пройшли пе­ревірку величезна кількість сортів вишні, черешні та ба-" гатьох інших плодових порід. Л. М. Симиренко зібрав все цінне, що було в сортовому фонді того часу не лише в нашій країні, а й за кордоном. В помологічній колекції Си-миренка з 1888 по 1919 рік вивчалося 744 сорти кісточкових порід, в тому числі вишні і черешні — 220.

Вишня здатна до міжродової гібридизації. Найяскравіше ця здатність вишні проявляється в умовах Середньої Азії. В Киргизькій РСР є.Сари-Челекський біосферний заповідник, організація якого пов'язана з ім'ям відомого вченого Михайла Попова. У двадцяті роки він звернув увагу спеціалістів на Середню Азію як осередок, де відбувається формування нових видів флори не лише шляхом еволюції— по Дарвіну, а й через міжродову та міжвидову гібридизацію.

Багато доказів цьому можна знайти у природі. Так, на схилах Чаткальського хребта того ж Сари-Челекського за­повідника В. І. Ткаченко, завідуючий лабораторією деревних і чагарникових порід ботанічного саду якось звернув увагу на незвичайний кущик: листки схожі на вербові, а плоди — вишні. Виявилося, що це гібрид черешні-антипки і вишні бородавчастої. В цьому ж районі знаходили гібриди аличі й сливи, сливи й абрикоси та інших плодових порід. В Сари-Челекському заповіднику, розташованому в зоні горіхоплідних лісів пів~денної Киргизії, реліктові гаї дають таке розмаїття форм і різновидностей деревних та чагарникових порід, яке в інших районах країни не зустрічається. І першим про це заявив Д. М. Кошкарьов, який очолював тут у 1925 р. наукову експедицію.

Вишні звичайна і степова відзначаються невибагливістю до клімату, посухо- і морозостійкістю. Степова вишня невибаглива і до грунтів. Вона часто росте там, де інші породи не витримують несприятливих умов. Зустрічається вишня в степових районах України на цілинних землях, середньому Уралі, в лісостеповій частині СРСР, Західному Сибіру, Північному Кавказі і Казахстані. Найбільші за площею її зарості знаходяться у Башкири, де рельєф гор­бистий. Схили вздовж річок та схили балок вкриті тут суцільними заростями цієї вишні. Весною складається враження, ніби сюди повторно повернулася зима і випав сніг — настільки стає навколо біло від вишневого квіту. Влітку плодів на кущах дуже багато.

Вишня степова — низькорослий чагарник, як більшість інших видів вишні, утворює велику кількість кореневих па­ростків, а тому придатний для залісення ярів, сильно еро­дованих, сухих і змитих крутосхилів. Швидко розростаючись, вишня міцно хапається корінням за землю і не допускає її руйнування, а вже через кілька років після посадки утворює густі непрохідні зарості, які відмінно розпилюють потоки води і гасять їх швидкість, затримують землю. З часом яр в значній мірі заповнюється землею, виположується і поступово перетворюється в балку. Неза­мінна вишня степова і в полезахисних, насамперед водоре-гулюючих лісосмугах, де затінює грунт, збирає сніг, дає притулок птахам і забезпечує їх вітамінізованими харчами.

Велику коренепаросткову здатність має і вишня звичайна. Навіть з однієї вишні, посадженої на городі, через деякий час виростає цілий вишневий гайок. Появі молодих вишень з кореневих паростків сприяє пошкодження її коріння, що призводить до збудження сплячих бруньок. Вишневі сади України багаті не лише за видовим складом, а й різноманітністю форм. В Криму зустрічається степова вишня кулястої форми з опущеними до землі гілками і ніби лакованими блискучими листками. Серед завезених на Україну видів особливої уваги за­слуговує вишня повстиста. Батьківщина її Китай, Корея,. Гімалаї, Японія. Це невелика невибаглива рослина заввишки 1,5—2 м з численними тонкими гілками, вкритими сірим ніби повстяним опушенням, посухо- і морозостійка, невибаглива до грунтів (росте навіть на піщаній, але збагаченій перегноєм землі), найкраще цвіте і плодоносить при доброму освітленні, боїться пізніх весняних заморозків.

Рано навесні кущі вишні повстистої вкриваються блідо-рожевими квітками з ніжним приємним ароматом. Скла­дається враження, ніби хтось накрив кущ блідо-рожевим серпанком, і триває це диво до 15 днів. Вишня повстиста, як і всі інші представники цього роду, чудовий медонос. Плоди рубіново-червоні, кислосолодкі на смак, достигають у кінці червня — на початку липня. М'якоть соковита, ніжна, легко відокремлюється від кісточки. З одного куща можна зібрати до 5 кг плодів. Вишня повстиста має значно менші розміри, ніж звичайна, проте на місці одного такого дерева з успіхом розташовується 4—5 кущовидних повстистих вишень. У п'яти-шестирічному віці з них можна зібрати 20—25 кг плодів.
Садівники вже оцінили позитивні якості цього диво-ча-гарника і широко впроваджують його в садах, на садибах, створюють з нього живоплоти. Проте паркобудівники і лі­сівники, на жаль, не приділяють цій породі належної уваги. І даремно. Вишня повстиста потрібна для декоративного оформлення скверів, будівель, садиб, шкіл, лікарень, дитячих закладів. Родить вона щорічно і рясно. Стійка проти шкідників, добре реагує на органічні і мінеральні добрива. Щороку потрібно видаляти з кущів сухі, пошкоджені і густо розміщені гілки.

В деяких парках і скверах України можна побачити сакуру — японську вишню. В період цвітіння серед усіх видів вишні немає їй рівних за красою. В Японії — це одна з найулюбленіших порід. Свято сакури в цій країні (день милування сакурою) дуже популярне і приурочується до її цвітіння. Оскільки точну дату масового цвітіння встановити наперед неможливо, тому щороку свято проводиться у різні дні. Сакура добре переносить пересадку навіть у віці ЗО років. Японці вирощують її не лише на садибах, айв приміщеннях. Переїжджаючи з квартири на квартиру, вони разом із збіжжям перевозять в діжечці й сакуру.

Всі види вишні мають здатність розмножуватися насінням без втрати своїх цінних властивостей. Це полегшує більш широке впровадження в культури кращих її сортів. Вишня звичайна розмножується не лише насінням, а й ко-реневими паростками, порослю від пеньків. Насіння вишнї висівають відразу ж після його заготівлі або стратифіку-ють 180—200 днів і сіють навесні. Вже в перший рік вишня досягає висоти 40—50 см. Догляд за дорослими деревами полягає у видаленні сухих і поламаних гілок.

Вишня має велике народногосподарське значення. Вона дає цінну деревину червонуватого кольору, з якої виготов­ляють різні речі хатнього вжитку, токарні і столярні вироби. Проте всі види вишні ціняться насамперед за декоративність і відмінну якість плодів. На Україні період цвітіння вишні — найкраща пора року. У цей час природа ніби справляє величне свято. Вишня в цвіту — шедевр природної краси, нагадує наречену у ніжно-білому весільному вбранні.

Дивовижно красива вона і тоді, коли достигнуть плоди. Люблять їх не лише люди, а й птахи. Соковиті яскраво червоні ягоди вишні їдять сирими, сушать, консервують, го­тують з них соки, наливки, вина, варення, джем, повидло, компот. Дуже смачні пироги і вареники з вишнями. Плоди містять глюкозу і фруктозу, яблучну і лимонну кислоти, азотисті, дубильні і фарбувальні речовини, кераціанін і вітаміни А, Вь С, Р, В, мікроелементи та інші цінні речовини.

Вишня — цінна лікарська рослина. В ядрах її кісточок міститься 17—35 % жирної олії, яка з успіхом використо­вується як ліки проти склерозу. Проте в них є у невеликій кількості глікозид амігдалін, який розщеплюється у шлунку на цілий ряд речовин, зокрема і синильну кислоту. Кісточкова олія — цінна сировина для харчової, кондитерської, фармацевтичної, хімічної та деяких інших галузей промисловості, вона також використовується для виготов­лення ін'єкційних розчинів і медикаментів, косметичних кремів.

В нашій країні дуже багато цехів, де переробляють плоди кісточкових порід, проте у більшості випадків кісточки для переробки не використовують. З олії кісточок можна добувати органічні кислоти: лінолеву, миристинову і стеа­ринову. Самі кісточки можна розмелювати у борошно — відмінну домішку до кондитерських виробів. Розмеленою шкаралупою кісточкових порід очищають накип з металевих виробів, шліфують їх поверхню.
Дуже цінною є камедь — вишневий клей, який виділяється з ран на корі та в деревині. До складу камеді входить багато цілющих речовин, які використовуються для лікування хвороб шлунка. Разом з тим вишневий клей має чудові смакові і поживні якості. Діти залюбки ласують вишневим клеєм, збираючи його з дерев. З листя вишні го­тують чай, використовують їх при солінні і консервації овочів. Гарячим соком з плодів вишні лікують катар верхніх дихальних шляхів.

Плоди вишні і вироби з них мають відхаркувальні влас­тивості і їх слід використовувати при бронхітах. Соком вишні поліпшують смак лікувальних мікстур. Водні настойки з м'якоті плодів застосовують при простудних захворюваннях як протизапальний засіб, для підвищення апетиту, а також як заспокійливі та протисудорожні. Народна медицина здавна й досить успішно застосовує плодоніжки вишні для лікування хвороб шлунку. Свіже вишневе листя використовують для приготування відварів на молоці і лікують ним жовтуху, подрібнене — прикладають до ран, щоб зупинити кровотечу. Отже, вишня приносить людям різноманітну користь і її потрібно вирощувати не лише в садах, а й на ярах, узліссях, вводити в крайні ряди полезахисних лісосмуг.

Разом із цим читають:
Категорія: Плодові дерева | Додав: Netochka (06.12.2011)
Переглядів: 12392 | Теги: дерево, вишня, дерева, дерева україни | Рейтинг: 0.0/0
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0