Горіх чорний — уродженець Північної Америки. Тут на багатих і свіжих
грунтах, насамперед в заплаві річки Міссісіпі, він досягає висоти 40—50,
а окремі дерева 60 і діаметра 2 м. З Північної Америки горіх потрапив у
Західну Європу, а в 1809 р. відомий вчений І. Н. Каразін посадив його у
своєму парку в місті Краснокутську (колишня Харківська губернія). Тепер
цю породу можна побачити в багатьох районах республіки: в Карпатах,
Лісостепу, на Поліссі. Родина горіхових, до якої входить горіх
чорний, складається з 7 родів і майже 60 видів. Зростають вони у
помірному поясі північної півкулі, субтропіках і навіть тропіках. Серед
них найбільш цінний і знаменитий горіх волоський, або як називали
його римляни, царський. Та, виявляється, горіх чорний де в чому його
переважає, насамперед розмірами. У віці стиглості — це величезне
струнке дерево з циліндричним стовбуром, добре очищеним від сучків, та
високо піднятою величезною і густою кроною, великим довжиною до ЗО—50 см
непарноперистим листям. Кора у нього темно-коричнева майже чорна,
глибоко-тріщинувата, звідси і назва цієї породи — горіх чорний. Він має
величезний стрижневий корінь, який проникає в грунт яа глибину 9—10 м.
Щорічний приріст молодих дерев у висоту в умовах України 70—100 см.
Отже, горіх чорний — порода швидкоростуча.
Найкраще росте він в
умовах, коли може утворити добре розвинуту і освітлену крону. В
насадженнях навіть нижні гілки не повинні затінюватися іншими породами.
Для цього в посадках з участю горіха чорного як домішку до нього
потрібно добирати такі супутні породи, які б затінювали лише безсучкову
частину його стовбура і не заважали розростанню по радіусу навіть нижніх
гілок крони. Найкращі супутники горіха клен польовий, граб, груша
лісова, липа дрібнолиста, черешня, алича, а також чагарники: ліщина,
гордовина, кизил, фундук, ірга. В сприятливих умовах на Україні у віці
60 років горіх досягає 30-мет-рової висоти. В стиглих насадженнях запас
деревини в горішниках становить 450—500 і навіть 600 м3, тоді як дуб в
аналогічних умовах дає на 100—200 м3 менше. Вихід ділової деревини у
горіха значно більший, ніж у дубових деревостанах.
Горіх чорний —
порода морозо- і посухостійка. На Україні він витримує морози
до 35 °С, проте у віці до 5-ти років інколи пошкоджується пізніми
весняними приморозками. В деяких районах Лівобережної України в дуже
суворі зими спостерігається обмерзання деякої частини крони
молодих дерев. Плодоносить ця порода щорічно і рясно. Плоди достигають у
першій половині жовтня. Про їх достигання свідчить пожовтіння оплоднів.
Ядро плодів горіха жовтувато-біле. За масою у ньому 55 % олії, яку
використовують для виготовлення високоякісних фарб. У ядрах
містяться білки, вітаміни та інші цінні речовини. Горіхова олія
використовується для виготовлення шоколаду, морозива, косметичних
препаратів. З соку оплодня одержують високоякісні фарби та інші
промислові товари. І навіть з шкаралупи плодів горіха виготовляють
вугілля спеціального призначення та деякі сорти лінолеуму і
пластмаси.
Горіх чорний — одна з найкрасивіших деревних порід. Це
справжня окраса парків і скверів. Має цілий ряд корисних властивостей,
проте ціниться насамперед за високу якість і красу деревини. Вона
надзвичайно тверда, міцна, темно-коричневого кольору, має красиву
текстуру і використовується для оздоблення палаців та парадних
приміщень, виготовлення дорогоцінних меблів і сувенірів. Хто бував у
Майкопському драматичному театрі, очевидно, звернув увагу на його чудове
оздоблення деревиною горіха чорного. Шпон з горіхової деревини за
красою не поступається перед горіхом волоським та імпортним надзвичайно
дорогим червоним деревом, а по текстурі навіть переважає його. З
повною підставою можна вважати, що горіх чорний — суперник
червоного дерева і горіха волоського. Вихід шпону з деревини
50—60-річного горіха чорного в 2—2,5 раза більший, ніж з дуба, а
вартість його вища у 3,5 раза. Деревина горіха чорного набагато цінніша
наших місцевих порід, в тому числі і бука. В СЩА буквально обожнюють цю
породу,бо одне доросле дерево горіха висотою 50—60 м коштує тут 5
тис. доларів. В Югославії вважають, що горіх чорний найбільш
прибуткова лісова культура. Ця порода, як і всі інші представники
родини горіхових, потужні фільтри, що очищають повітря від пилу,
кіптяви, хімічних та інших речовин — відходів виробництва, а також
вихлопних газів. Завдяки могутній кроні він виділяє у повітря величезну
кількість фітонцидів, які убивають хвороботворні бактерії. В корі та
інших частинах горіха є дубильні речовини. Особливу цінність, як і в
горіха волоського, має юглон — антибіотична речовина, яку виділяє
листя. З кори і оплоднів добувають барвники. Листя
використовується з лікувальною метою. Більшість виробничників і
вчених вважають, що на багатих і свіжих землях потрібно вирощувати
лише дубові і дубово-ясеневі насадження. Однак, зважаючи на величезну
цінність деревини горіха чорного, в свіжих дібровах і судібровах
потрібно культивувати його і як головну породу. Необхідно також у
Лісостепу та на Поліссі створювати захисні насадження і полезахисні
лісосмуги. Відомо, що в останні десятиріччя йде процес всихання
дубових насаджень. Дуб сильно пошкоджується різними хворобами та
шкідниками і росте надто повільно. В багатьох районах місце дуба міг би
зайняти більш цінний і високопродуктивний горіх чорний, який росте
вдвічі швидше, ніж дуб, і практично не терпить від хвороб та шкідників.
На Україні у 50—60-річному віці його дерева досягають віку стиглості і
мають висоту в середньому 30 м. Такі розміри дуб має у віці 120
років. В лісгоспзагах республіки зростає тепер майже 1000 га лісів з
участю горіха чорного. Найбільші площі їх у Вінницькій, Київській,
Тернопільській, Черкаській і Сумській областях.
В парках і
дендропарках республіки, в окремих лісових урочищах зростають поодинокі
дерева цієї породи. Всі вони можуть бути джерелом насіння для створення
лісонасаджень горіха на значних площах. Нажаль, культури цієї цінної
породи створюються в республіці щорічно на площі 20 га — в сотні разів
менше, ніж потрібно. Що ж заважає широкому впровадженню горіха чорного в
лісові культури? Насамперед консерватизм і байдужість лісівників,
недооцінка величезного значення цієї породи, погане знання її біології і
способів створення лісових культур. Горіхові ліси потрібно створювати
шляхом посіву плодів з прив'яленими оплоднями безпосередньо на
лісокультурну площу. Для весняних посівів плоди після очищення від
оплоднів стратифікують. Горіх чорний, як уже згадувалося, виділяє велику
кількість фітонцидів, дубильних та інших речовин, а головне антибіотик
юглон, що негативно впливає на інші рослини й навіть на
власний самосів. Плоди горіха після достигання опадають разом з
оплоднями, які до весни не встигають висохнути і згнити, а тому в
них зберігається юглон та інші речовини, що гальмують
проростання насіння. Тому горіхи перед посівом очищають від оплоднів
або прив'ялюють їх, що призводить до руйнування юглона. Шкаралупа
горіха дуже тверда і товста. Вона складається з двох половинок, які
щільно прикривають ядро горіха. У місці їх з'єднання поверхня шкаралупи
ребриста. При посіві кожен горіх потрібно класти на ребро, що
сприяє швидкому його проростанню і успішнішому розвитку
стрижневого кореня. Створення культур посівом плодів на постійне
місце дає кращі результати, ніж посадка сіянців або
саджанців. Справа в тому, що горіх чорний вже в перший рік життя створює
дуже глибокий стрижневий корінь. При викопуванні і пересаджуванні він
пошкоджується, а тому рослина довго хворіє, кілька років майже
не дає приросту. В той же час сходи горіха вже в перший рік досягають
50 см висоти, а, починаючи з другого-третього року : життя, висота їх
збільшується щорічно на 70—100 см. Спостереження показали, що
змішувати горіх чорний з дубом та іншими високорослими головними
породами недоцільно. Дуб і горіх — породи антагоністи, конкуренти. В
таких культурах не можна уникнути бокового затінення крон горіха, важко
забезпечити його перевагу в складі насаджень. Навіть при проведенні
численних рубок догляду, якщо догляд недостатній, горіх випадає з
насаджень. На вирубках, де є достатня кількість самосіву і порослі
другорядних порід, горіх чорний саджають чистими рядами з шириною
міжрядь 6—8 м. На безлісних землях і вирубках без природного поновлення
саджають ряд горіха, ряд супутніх порід з шириною міжрядь 2,5—3 м.
Крім
горіха чорного, широкого впровадження в лісові і захисні насадження,
парки і лісопарки заслуговують горіх манчжурський, сірий, Зібольда,
серцевидний, скельний і представники з родини горіхових, але з роду
гікорі — пекан і роду карія — карія біла і гола. Всі ці види потрібно
культивувати за їх красу, велику цінність деревини і плодів, за те що
вони дають лікарську сировину. Отже, горіх чорний, як і деякі інші
представники родини горіхових, треба широко впроваджувати в лісові і
озеленювальні насадження. Інтереси республіки вимагають, щоб замінник
червоного дерева — горіх чорний отримав прописку в наших лісах і
лісосмугах. Затрати на вирощу, вання горіхових лісів окупляться сторицею
Вакулюк П.Г. "Оповіді про дерева" К. Урожай. 1991: