Субота, 23.11.2024, 05:04
Вітаю Вас Гість | RSS

Дерева України

Оповіді про дерева

Головна » Оповіді про дерева » Дерева » Листяні дерева

Горіх чорний


Горіх чорнийГоріх чорний — уродженець Північної Америки. Тут на багатих і свіжих грунтах, насамперед в заплаві річки Міссісіпі, він досягає висоти 40—50, а окремі дерева 60 і діаметра 2 м. З Північної Америки горіх потрапив у Західну Європу, а в 1809 р. відомий вчений І. Н. Каразін посадив його у своєму парку в місті Краснокутську (колишня Харківська губернія). Тепер цю породу можна побачити в багатьох районах республіки: в Карпатах, Лісостепу, на Поліссі.
Родина горіхових, до якої входить горіх чорний, складається з 7 родів і майже 60 видів. Зростають вони у помірному поясі північної півкулі, субтропіках і навіть тропіках. Серед них найбільш цінний і знаменитий горіх волоський,   або  як  називали  його  римляни,  царський.  Та, виявляється, горіх чорний де в чому його переважає, насамперед розмірами. У віці стиглості — це величезне струнке дерево з циліндричним стовбуром, добре очищеним від сучків, та високо піднятою величезною і густою кроною, великим довжиною до ЗО—50 см непарноперистим листям. Кора у нього темно-коричнева майже чорна, глибоко-тріщинувата, звідси і назва цієї породи — горіх чорний. Він має величезний стрижневий корінь, який проникає в грунт яа глибину 9—10 м. Щорічний приріст молодих дерев у висоту в умовах  України 70—100  см.  Отже,  горіх  чорний — порода швидкоростуча.

Найкраще росте він в умовах, коли може утворити добре розвинуту і освітлену крону. В насадженнях навіть нижні гілки не повинні затінюватися іншими породами. Для цього в посадках з участю горіха чорного як домішку до нього потрібно добирати такі супутні породи, які б затінювали лише безсучкову частину його стовбура і не заважали розростанню по радіусу навіть нижніх гілок крони. Найкращі супутники горіха клен польовий, граб, груша лісова, липа дрібнолиста, черешня, алича, а також чагарники: ліщина, гордовина, кизил, фундук, ірга. В сприятливих умовах на Україні у віці 60 років горіх досягає 30-мет-рової висоти. В стиглих насадженнях запас деревини в горішниках становить 450—500 і навіть 600 м3, тоді як дуб в аналогічних умовах дає на 100—200 м3 менше. Вихід ділової деревини у горіха значно більший, ніж у дубових деревостанах.

Горіх   чорний — порода   морозо-   і    посухостійка.   На Україні він витримує морози до 35 °С, проте у віці до 5-ти років інколи пошкоджується пізніми весняними приморозками. В деяких районах Лівобережної України в дуже суворі   зими   спостерігається   обмерзання   деякої   частини крони  молодих дерев. Плодоносить ця порода щорічно і рясно. Плоди достигають у першій половині жовтня. Про їх достигання свідчить пожовтіння оплоднів. Ядро плодів горіха жовтувато-біле. За масою у ньому 55 %  олії, яку використовують   для   виготовлення   високоякісних   фарб. У ядрах містяться білки, вітаміни та інші цінні речовини. Горіхова олія використовується для виготовлення шоколаду,   морозива,  косметичних    препаратів.  З  соку  оплодня  одержують високоякісні фарби та інші промислові товари. І навіть з  шкаралупи  плодів горіха  виготовляють вугілля  спеціального   призначення   та   деякі   сорти   лінолеуму   і пластмаси.

Горіх чорний — одна з найкрасивіших деревних порід. Це справжня окраса парків і скверів. Має цілий ряд корисних властивостей, проте ціниться насамперед за високу якість і красу деревини. Вона надзвичайно тверда, міцна, темно-коричневого кольору, має красиву текстуру і використовується для оздоблення палаців та парадних приміщень, виготовлення дорогоцінних меблів і сувенірів. Хто бував у Майкопському драматичному театрі, очевидно, звернув увагу на його чудове оздоблення деревиною горіха чорного. Шпон з горіхової деревини за красою не поступається перед горіхом волоським та імпортним надзвичайно  дорогим  червоним   деревом,  а  по текстурі   навіть переважає його. З повною підставою можна вважати, що горіх   чорний — суперник   червоного  дерева   і   горіха   волоського. Вихід шпону з деревини 50—60-річного горіха чорного в 2—2,5 раза більший, ніж з дуба, а вартість його вища у 3,5 раза. Деревина горіха чорного набагато цінніша наших місцевих порід, в тому числі і бука. В СЩА буквально обожнюють цю породу,бо одне доросле дерево горіха висотою 50—60 м коштує тут 5 тис. доларів. В Югославії вважають, що горіх  чорний  найбільш  прибуткова лісова культура. Ця порода, як і  всі  інші представники родини горіхових, потужні фільтри, що очищають повітря від пилу, кіптяви, хімічних та  інших  речовин — відходів виробництва, а також вихлопних газів. Завдяки могутній кроні він виділяє у повітря величезну кількість фітонцидів, які убивають хвороботворні бактерії. В корі та інших частинах горіха  є дубильні речовини. Особливу цінність, як і в горіха волоського, має юглон — антибіотична речовина,  яку  виділяє листя.  З   кори  і  оплоднів добувають барвники.  Листя  використовується з лікувальною  метою. Більшість   виробничників   і   вчених   вважають,   що   на багатих і свіжих землях потрібно вирощувати лише дубові і дубово-ясеневі насадження. Однак, зважаючи на величезну цінність деревини горіха чорного, в свіжих дібровах і судібровах потрібно культивувати його і як головну породу. Необхідно також у Лісостепу та на   Поліссі створювати захисні насадження і  полезахисні лісосмуги.  Відомо, що в останні десятиріччя  йде процес всихання дубових  насаджень. Дуб сильно пошкоджується різними хворобами та шкідниками і росте надто повільно. В багатьох районах місце дуба міг би зайняти більш цінний і високопродуктивний горіх чорний, який росте вдвічі швидше, ніж дуб, і практично не терпить від хвороб та шкідників. На Україні у 50—60-річному віці його дерева досягають віку стиглості і мають   висоту в середньому 30 м.   Такі   розміри дуб має у віці 120 років. В лісгоспзагах республіки зростає тепер майже 1000 га лісів з участю горіха чорного. Найбільші площі їх у Вінницькій,  Київській, Тернопільській, Черкаській і Сумській областях.

В парках і дендропарках республіки, в окремих лісових урочищах зростають поодинокі дерева цієї породи. Всі вони можуть бути джерелом насіння для створення лісонасаджень горіха на значних площах. Нажаль, культури цієї цінної породи створюються в республіці щорічно на площі 20 га — в сотні разів менше, ніж потрібно. Що ж заважає широкому впровадженню горіха чорного в лісові культури? Насамперед консерватизм і байдужість лісівників, недооцінка величезного значення цієї породи, погане знання її біології і способів створення лісових культур. Горіхові ліси потрібно створювати шляхом посіву плодів   з   прив'яленими   оплоднями   безпосередньо   на   лісокультурну площу. Для весняних посівів плоди після очищення від оплоднів стратифікують. Горіх чорний, як уже згадувалося, виділяє велику кількість фітонцидів, дубильних та інших речовин, а головне антибіотик юглон, що негативно   впливає   на   інші   рослини   й   навіть   на   власний самосів. Плоди горіха після достигання опадають разом з оплоднями, які до весни  не встигають висохнути і згнити, а  тому  в  них  зберігається  юглон  та  інші  речовини,  що гальмують  проростання  насіння. Тому горіхи  перед посівом очищають від оплоднів або прив'ялюють їх, що призводить до  руйнування юглона. Шкаралупа горіха дуже тверда і товста. Вона складається з двох половинок, які щільно прикривають ядро горіха. У місці їх з'єднання поверхня  шкаралупи  ребриста. При  посіві  кожен горіх потрібно  класти  на  ребро, що сприяє швидкому його проростанню   і успішнішому   розвитку   стрижневого   кореня. Створення культур  посівом плодів на постійне місце дає кращі   результати,   ніж   посадка   сіянців   або   саджанців. Справа в тому, що горіх чорний вже в перший рік життя створює дуже глибокий стрижневий  корінь. При  викопуванні і пересаджуванні він пошкоджується, а тому рослина  довго  хворіє,  кілька   років  майже   не  дає   приросту. В той же час сходи горіха вже в перший рік досягають 50 см висоти, а, починаючи з другого-третього року : життя, висота їх збільшується       щорічно на 70—100 см. Спостереження показали, що змішувати горіх чорний з дубом та іншими високорослими головними породами недоцільно. Дуб і горіх — породи антагоністи, конкуренти. В таких культурах не можна уникнути бокового затінення крон горіха, важко забезпечити його перевагу в складі насаджень. Навіть при проведенні численних рубок догляду, якщо догляд недостатній, горіх випадає з насаджень. На вирубках, де є достатня кількість самосіву і порослі  другорядних порід, горіх чорний саджають чистими рядами з шириною міжрядь 6—8 м. На безлісних землях і вирубках без природного поновлення саджають ряд горіха, ряд супутніх порід з шириною міжрядь 2,5—3 м.

Крім горіха чорного, широкого впровадження в лісові і захисні насадження, парки і лісопарки заслуговують горіх манчжурський, сірий, Зібольда, серцевидний, скельний і представники з родини горіхових, але з роду гікорі — пекан і роду карія — карія біла і гола. Всі ці види потрібно культивувати за їх красу, велику цінність деревини і плодів, за те що вони дають лікарську сировину.
Отже, горіх чорний, як і деякі інші представники родини горіхових, треба широко впроваджувати в лісові і озеленювальні насадження. Інтереси республіки вимагають, щоб замінник червоного дерева — горіх чорний отримав прописку в наших лісах і лісосмугах. Затрати на вирощу, вання горіхових лісів окупляться сторицею

Вакулюк П.Г. "Оповіді про дерева" К. Урожай. 1991:

Разом із цим читають:
Категорія: Листяні дерева | Додав: Netochka (17.11.2011)
Переглядів: 11837 | Теги: дерева україни, дерева, Горіх чорний | Рейтинг: 0.0/0
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0